Слава Ісусу Христу, всім святим! Слава Україні та її героям! З нами вічний Бог! Амінь.

пʼятницю, 4 травня 2012 р.

Маля і вовк



Ця дивовижна подія трапилась колись у Сколівському р-ні (Львівщина) в одній добре мені знайомій родині. Про неї, отже, й почув від очевидців.


Батьки подались в поле у Карпатах,
Малого сина теж взяли з собою.
Коли вмить літо в золотистих шатах
Зависло скрізь над кожною горою…

Якраз була пора для сінокосів.
Йшли люди часто з косами й граблями,
Узувшись добре – не ходили босі:
Траплялись часом змії під ногами.

Лишили тато з мамою край поля
Свою дитину в немалій корзині.
Здавалося, її щаслива доля
Співала вдалині на полонині.

Малий потиху бавився шишками,
Котрі порозкидали там смереки.
Неслось лісів відлуння зі струмками,
Батьків чувсь впору голос ледь далекий.

Аж ось зненацька з лісу вибіг… вовк.
Мабуть, голодний був – вхопив дитя…
Те зразу в плач… Тривоги дзвін не змовк.
Батьки помчали рятувать життя.

З пащеки майже витягли маля
Старого сіроманця за селом.
Під ними задрижала враз земля,
Піт виступив над змореним чолом.

Втекли роки, і син дорослим став,
Життя непутнє мав – лишав дружину
Завжди у чарку радо заглядав;
В проблемах жив він майже кожну днину.

В неспокої не раз казали мати,
Щоб краще… з’їв тоді той вовк на полі.
Не мріяла такого дочекати:
Що в’янув з кожним днем як алкоголік...

03.05.12

© Микола Микосовський

Немає коментарів:

Дописати коментар