Слава Ісусу Христу, всім святим! Слава Україні та її героям! З нами вічний Бог! Амінь.

понеділок, 25 червня 2012 р.

Життя без мети



«Дивись на все з точки зору вічності» (Спіноза).

Як можна жити без мети,
Не знаючи куди іти
Під видним небом унизу:
Якщо ясніє Слово Боже,
Котре все розгадать поможе,
Коли хтось теж пуска сльозу?

Життя без цілі – пустота,
Що у тривогу загорта,
Яка лиш тягне нас додолу…
Втонути в злому легко людям –
Віддатись серцем сірим будням,
Згубити мрію напівкволу.

25.06.12

© Микола Микосовський

пʼятницю, 22 червня 2012 р.

Життєві перемоги

Щоб в житті перемагати –
Треба Бога прославляти
І здружитися з любов’ю,
Та щоб це не було грою,
А реальністю завжди.
Щоб скрізь Дух Святий водив,
Відвертав од пасток зла –
Ця потреба немала…
Хай вирують перемоги.
Щоб усі земні дороги
Розминулися із горем…
Без Христа суспільство хворе!

22.06.12

© Микола Микосовський

За крок до смерті...


На світі жив раз чоловік один,
Ганявсь за щастям довго й не спіймав.
Втрачав надії…. Водоспад сльозин
Весь час в його сумнім житті зростав.

Тож вирішив піти із світу цього,
Віддатись смерті добровільно в руки.
Забув, що треба потім стрітись з Богом,
Що можуть теж спіткати вічні муки…

Зібравсь в дорогу, рушив поза місто,
Щоб… кинутись пошвидше там під поїзд.
Хоч скрізь довкілля прикрасилось змістом,
Бажав такої смерті – нелегкої.

Крокуючи, почув враз крик дітей,
Що бавились разом біля будинку.
Тривога десь була біля грудей…
Подумав і спинився на хвилинку.

Згадав своє дитинство, світлі хвилі,
Котрі все огортали пеленою.
Ті спогади були напрочуд милі…
Здалося, він зустрівся із весною.

Творцеві дяка: вирішив ще жить,
Розвіялась про самогубство думка.
Дитячий вереск дав надійну мить.
Сховалась смерть, як від небес чаклунка…

22.06.12

© Микола Микосовський

середу, 20 червня 2012 р.

Червоноградський "Армагедон"

У 1998 році через явне недбальство, порушення техніки безпеки в кінотеатрі м. Червонограда у тисняві загинули 4 школярі і ще 15 були травмовані... Це сталося під час перегляду американського фантастичного кінофільму "Армагедон". Численні діти теж не мали на своїх квитках вказаного ряду та місця. Почалась паніка… Більше про цю жахну трагедію тут.


Червоноград. Кінотеатр… Тривав ще фільм
Про дні останні нашої планети.
Над містом причаївся гострий біль.
Диміли шахти, наче сигарети.

Спішили вчителі та учні шкіл,
Будила тишу молодь говірка,
Тинялась никло люта смерть довкіл,
Бурхливо бігла жвавих тіл ріка.

Аж ось загуркотів благальний крик,
Утратили контроль на сходах ноги.
Серця були подібні до осик:
Згоріли діти у вогні знемоги.

Обірвана життя недовга нить.
Приміщення здригнулись грубі стіни.
Той інцидент частенько леденить…
Землі сягнули сльози України.

Пішли померлих душі до Христа?..
Такий собі міський "Армагедон".
У пам’яті реальність буде та,
Бо кожен зрозумів, що це не сон.

© Микола Микосовський

Любов – це вічності тавро


Любов – це вічності тавро.
Вона сильніша від війни,
Тривог душі… Лишень добро
Несе в собі із далини.

В піснях оспівана любов
І в багатьох є на устах…
Любові сяйна хоругов
Бере початок у серцях.

20.06.12

© Микола Микосовський

Молитовне зітхання


До Тебе йду, Ісусе,
Через рови провин,
Долаючи спокуси...

© Микола Микосовський

вівторок, 19 червня 2012 р.

Відьма


Продала цінну душу сатані,
Теж вибравши життя у темноті…
Похмурістю покрились усі дні
Почала чарувать на самоті.

Людей почала відьма уникати.
Дружила, жила з чорним лиш котом.
Злі духи не минали її хати:
Літали поокремо та гуртом.

Від неба відвернула жінка погляд,
Щодня стелила шлях собі до пекла.
Духовно бідним став ураз світогляд,
Почалась з Вишнім боротьба запекла…

Початок і кінець – на світі всьому…
Умерла у жахних тривалих муках.
Здійнявся миттю шум в селі старому,
Як відьму задушила вже розпука.

В її саді бурлив містичний вихор,
Жбурляв дерева, виривав з корінням…
Лякались старші, діти – якесь лихо
Не гаснуло під сонячним промінням.

Така бо є завжди дорога зла,
Гріха, життя з нечистим в безнадії…
Вже не одного й неодну звела
Спокуса, що руйнує з часом мрії.

19.06.12

© Микола Микосовський

суботу, 16 червня 2012 р.

Усміхнені лиця


Усміхнені лиця, мов добра погода,
Дарують тепло радо скрізь.
Торкається серця життя насолода,
Виблискує дружності вісь.

Душі поцілунок є усмішка щира
Від неї втіка всякий сум.
Якщо не вдягнути тут втіхи мундира,
Прошиє тоді скуки струм.

Даруймо собі, також іншим лиш радість
Щоб втілились дні у веселку.
Так може віджити чиясь прикра старість…
Знайдем світло в щастя люстерку.

16.06.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://thespiritualcoach.com

середу, 13 червня 2012 р.

Сон на сіні


Як був малим, любив на сіні спати,
Омитому вітрами полонин.
Де доокіл розкинулись Карпати
І небо ходить в гості до низин.

Що може буть прекраснішим за те,
Коли торкає свіжість уві сні,
І в очі своїм подихом мете,
Хоч осені сумні уже пісні?..

Не раз на ніч я бігав до стодоли,
Бо запах сіна притягав полями.
Ще спогади барвисті не схололи
Лежати теж не будуть цвинтарями.

13.06.12

© Микола Микосовський

Фото: http://zakarpattya.net.ua

середу, 6 червня 2012 р.

Світлом згладжені думки...


Світлом згладжені думки
На життєвім полі
Взяли на крило роки
Й понесли поволі.

І зупинить їх лиш смерть
В місці невідомім.
Вщухне вся навколоверть
В світі − спільнім домі.

06.06.12

© Микола Микосовський

понеділок, 4 червня 2012 р.

Лиш Бог мене судити може...











Лиш Бог мене судити може,
Бо Він єдиний допоможе,
Тоді, коли зречуться всі…
Не дасть заснути у грісі,
Назустріч руку простягне
Розвіє миттю все сумне
І вділить радості досхочу.
Я бачу новину пророчу,
Котра з небес дарує світло –
Там щастя квіттям скрізь розквітло,
А Вишній мирно жде на троні,
Добро поклавши у долоні.

04.06.12

© Микола Микосовський

Радіти успіхами інших


Радіти успіхами інших -
Це подвиг чималий.
Коли стрічаєм розумніших,
Що щастя віднайшли.

Якщо в сусіда краща хата,
Дружина чи авто,
То варто і його за брата
Теж мати... Ми є хто?

Бо не по-людськи ще живемо
У заздрості холодній.
Любові квіти часто рвемо
Й кидаєм до безодні!

04.06.12

© Микола Микосовський

суботу, 2 червня 2012 р.

Зима у Крехові

Над Креховом зима зависла,
Мов білосніжне покривало.
Хоча душі це трохи кисло,
Та холодно у ній не стало.

Великдень


Направду день могутній, не малий –
Ісус Христос, воскреснувши, розквітнув…
Прокинувся Добродій дорогий;
Любив Господь людину каригідну.

Перед очима нашими неділя,
Коли Спас-Бог покинув плащаницю.
Зогнила вже нечистого затія…
Сідаємо у віри колісницю.

Вслухаюсь в сонцебризні я пісні,
Снагу черпаю великодніх свят.
Пісні струмком спливають по стіні
Дзвіниць високих, вітерцем летять…

Сподобні, різнобарвні крашанки
Сьогодні приголублені руками.
Врятовані обнялися віки,
І благодать зависла над шляхами!

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.sacred-destinations.com

Воскресіння

Враз вжахнулася сторожа,
Будучи при гробі.
Заясніла правда Божа,
Не втопилась в злобі.

Спас знову станув на земельку,
Що принишкла з дива.
Звеселив Пречисту Неньку…
Вщухла кривд вже злива.

В просторі вита радіння
Й котиться донизу.
Вкрило сонячне проміння
Скрізь природи ризу.

Обнадієно, з любов’ю
Люд йде до Месії.
Пестить скрізь Господь рукою
Вірних світлі мрії.

Хай Великдень нас з’єднає –
Миле серцю свято.
Щоб втішались згодом раєм,
Діти, мама з татом…

© Микола Микосовський

Світло Спасового народження


Ой, горить зоря над світом на Різдво Христове
Омиває простір, душу, світло йде чудове.
Сіно, наче миро, − запахів злиття…
Дихають ягнята на мале життя.

© Микола Микосовський

Вартий подиву Яким


Вартий подиву Яким*.

Словом поривав могутнім

Клав надії на майбутнє...

Вартий подиву Яким.

Пестив поглядом м'яким...

Зараз в небі є присутнім.

Вартий подиву Яким -

Словом поривав могутнім.

-----
*Преподобномученик Яким Сенківський, ЧСВВ, блаженний (УГКЦ), був закатований органи НКВД у м. Дрогобичі (1941 р.) за незламну вірність Христові. Згідно зі свідченнями очевидців, його... зварили в казані та дали на поживу голодним в'язням.

© Микола Микосовський

пʼятницю, 1 червня 2012 р.

Наш Владико


Наш Владико, що над сонцем,

Хай Твоє ясніє ймення!

Ти - в серцях, теж за віконцем;

Бачиш, звісно, сьогодення.


Запроси у власне Царство,

Де нема ядучих болів.

Ти опікуєшся птаством...

Ми були б без Тебе голі.


Впору хліба дай досита,

Немічних, хистких прости.

Щоб молився люд, як митар,

І не падав швидко в стид.


Ворогів навчи любити,

Подаруй здоров'я, втіху.

Бродять скрізь гріхи-бандити.

Часто душам не до сміху.


Від спокус принадних, хитрих

Завше, Боже, хорони.

А в біді сльозину витри

Й біса злого прожени.


У захмар'ї ангел кожен

Служить вірно та слухняно.

Тож і всі повинні, отже,

Увійти в рай наостанок.

© Микола Микосовський

Бог народився (колядка)

(на мелодію «Бог ся рождає»)

Бог народився 
 Кожен мусить знати, 
 Що Ісус - імення, 
 А Марія - Мати. 

  Приспів: 

  Зірка блима серед тьми, 
 Блиск її земельку вмив. 
 Поруч Бога ослик, віл 
 І люд, повен добрих діл. 
 Завітало свято, 
 Ми з небесним Братом… 
 Зустрічаймо спільно празник цей. 

 Пастухи убогі 
 Серце чисте дали. 
 Мудреці прибули, 
 Залишивши зали…

  Пр.: 

 Вмить почали пісню 
 Ангелята щиро. 
 Близько Спаса ладан,
 Золото та миро. 

  Пр.: 

 Йосиф на долівці 
 Розпалив багаття; 
 Повива синочка,
 Робить все з завзяттям. 

  Пр.: 

 Любі християни, 
 У вертеп спішімо: 
 Там Христос в чеканні… 
 Лиш не стіймо німо!

  Пр.: 

 © Микола Микосовський

 

Йорданською водою


Йорданською водою,
Хрестителя рукою
Охрещено Месію:
Така бо воля Божа,
Щоб бідний і вельможа
Поринули в цю дію…

Завис над Богом Дух.
Долинув шум до вух,
Торкнувсь присутніх подив…
Отець прославив Сина.
Благословенна днина.
Тоді всміхались води.

Звільнімось на Йордан
Із відчаю кайдан
Водиці принесім.
Хай кожен пам’ятає,
Що в небесах чекає
Родинний вічний дім!

© Микола Микосовський

Таємнича мить Різдва


В оселю знов постукало Різдво

Й колядок гомін чути вдалині.

Мов дзеркало, виблискує ставок.

Лишень серця байдужих є сумні…


Божественний Месія всіх чека

В убогих яслах, де любов і мир.

Світ обійняла враз Його рука

Та втихомирила життєвий вир.


Тепер яснішим стало майже все…

Різдвяна мить є повна таємниць.

Що Спасу в дар ми дружньо принесем,

Коли в покорі станем перед Богом ниць?


З вертепу віє лагідно теплом

І зірка освітила ніч у диві.

Єднаймось, браття й сестри, із Христом,

Бо вчинки та слова Царя правдиві!

© Микола Микосовський

Св. мученик Пасив

Як відомо з минулого, св. Пасив був 11-літнім хлопчиком, якого зарубали мечем на початку ІV ст., тому що він не бажав зректися своєї християнської віри. Згодом мощі малого мученика було знайдено в римських катакомбах. В 1887 р. Папа Лев ХІІІ подарував їх василіянському новіціяту в монастирі св. Онуфрія у Добромилі. В 1905 мощі перенесли до Крехівської обителі, проте під час Другої світової війни священні реліквії, на жаль, зникли…

Ти дитиною малою

В обороні правди став.

Мав лише єдину зброю –

Віру в Господа Христа.


Проміняв життя,

У якому біль присутній,

На те щастя, що не гасне…

Добрий приклад незабутній.


В катакомбах потім вірні

Славні мощі віднайшли.

Небеса навіки рідні…

Нам на поміч поспіши!


Згадай про нас, Пасиве,

Перед Всевишнім Паном.

Змагаємось щосили –

Ним заповіді дано.

© Микола Микосовський

Перемога Бога


Смерть Господь вмить переміг,

Хоч звалила гучно з ніг...

Гріб порожній залишивсь;

Спас підніметься увись.


Дзвони лунко виграють.

Дременули гріх і лють...

Сколихнула новина.

Вабить знана дивина.


Велелюдно у церквах.

Віддаливсь подалі страх.

Радості пала свіча -

Світ весь Пасху зустріча.


Щоб про празник пам'ятав

Кожен, бо любов Христа

Пригорнула нині нас...

Намір ворога погас!

© Микола Микосовський

Нове серце


Серця черстві, холодні, кам'яні
Втрачаємо не раз у покаянні.
Натомість ми отримуєм нові,
Стрічаєм мир у всіх проблем кружлянні.

Душа знаходить райську прохолоду,
Як падаєм під сухістю життя.
Тож варто берегти небесну вроду,
Нового серця світле вишиття.

01.06.12

© Микола Микосовський