Веде у Сукіль з Камʼянки дорога,
Сліди мого дитинства є на ній.
Хоча вона вся не мала, а довга —
Серед дерев тамтешніх я мов свій…
Недавно знов долав знайомий шлях,
Ловив теж звуки літа по дорозі.
Губилася тривога у лісах,
І душу спокій обійняв невдовзі.
Спинявся, щоб малину скуштувати,
Чорницю і брусницю одиноку:
Так трохи відпочити могли пʼяти…
Потрібна ця чудова пора року.
Берези сік від спраги рятував:
Ще від весни зберігся в хаті мами.
В повітрі царював скрізь запах трав,
Немовби відчиняв від щастя брами.
Хоч шелестіли змії й ящірки
І від кліщів прийшлось оборонятись…
Карпатський дух полонить на віки,
У горах є важливо лиш не здатись!
26.07.2025
© Микола Микосовський
