Супокійний сон Марії

Взяв на крила Діву сон* -

Ту, що виховала Сина,

Берегла святий закон

Й сяла, як роси краплина...


Від колиски до Голготи

Із Спасителем ішла.

Бог зумів зло побороти,

Мами чув благання-плач...

***

Серце миролюбне мала

Йоакима славна Доня.

Не страхалась смерти жала...

Праця танула в долонях.


Сіяла добро округ.

Гордий супостат тікав.

Світлих днів міцний ланцюг

Господа несла рука.


Мучеників всіх княгиня.

Їм вказала на мету.

Ущедряла благостиня:

Душу мала бо святу!

------
* Мається на увазі Успіння Пресвятої Богородиці.

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.fisheaters.com

Голос серця (про спільну молитву)

Церковні спільні молитви – потрібні,
Лишень хай будуть щирі поміж нас.
Ба, навіть християни кари гідні,
Які забули, що їх бачить Спас…

***
Чи може дзвоном задзвонити скло
І ладаном запахнути ялина?
Всі знають: кожен грішник вибрав зло,
А праведник – Всевишнього дитина.

***
Швидка молитва – це пуста розмова…
Теж дехто, як співає, то кричить.
А як спіймати суть святого слова?
Аж хочеться сказати часом: «Цить!»

***
В бік неба радо розум нахилім,
Віддавши серце Богу без вагання.
Заблуканих чимало на землі…
Ясніймо у добрі, мов зірка рання.

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.catholicnewsagency.com