Червоноград. Кінотеатр… Тривав ще фільм
Про дні останні нашої планети.
Над містом причаївся гострий біль.
Диміли шахти, наче сигарети.
Спішили вчителі та учні шкіл,
Будила тишу молодь говірка,
Тинялась никло люта смерть довкіл,
Бурхливо бігла жвавих тіл ріка.
Аж ось загуркотів благальний крик,
Утратили контроль на сходах ноги.
Серця були подібні до осик:
Згоріли діти у вогні знемоги.
Обірвана життя недовга нить.
Приміщення здригнулись грубі стіни.
Той інцидент частенько леденить…
Землі сягнули сльози України.
Пішли померлих душі до Христа?..
Такий собі міський "Армагедон".
У пам’яті реальність буде та,
Бо кожен зрозумів, що це не сон.
© Микола Микосовський

Немає коментарів:
Дописати коментар