Розповідала якось родичка моя,
Що вчилася раніш у древнім Львові.
Довідався про це раптово я...
Аж стало лячно - речі не казкові.
У місті Лева дівчина-студентка
Пішла раз на місцеву дискотеку.
Здавалося, життя - маріонетка...
Любила часом цю студентську «Мекку».
З подружками пішла: як-бо самій.
Під музику губилися думки...
В полон узяв музичний буревій;
Душі торкались молоді роки.
Аж ось, коли вже трохи вгамувалась,
Почула - щось у руку увійшло...
І ранка залишилась, мов від жала
Осиного... Не спало кляте зло!
У темноті шприцом її вкололи,
Поклали ще й записку до плаща...
Ставало тіло поступово кволим.
Дісталось їй такенне від міщан.
А на папері: «Наша ти тепер,
Це - СНІД...». Дівча поблідло враз від того.
І дух бадьорий притьмом там завмер;
Направду, люд не все іде із Богом.
Отак хвороба ницо підступила?!
Невже бандитське діло взяло верх?
Нещасній наче відрубали крила.
Зловіщий день тривогу не затер...
© Микола Микосовський
Зображення: http://russify.ru
