Люблю тебе, о батьківщини мово,
Коли ти чиста, ніби та роса;
Як вітром мчиш аж попід небеса,
Всміхаючись з узвишшя світанково.
Ти будиш рідний край в часи негожі
І душу пеленаєш в барви квітів,
Що пахнуть духом предків скрізь на світі…
З тобою не жахні кийки ворожі.
Живеш ти, мово, в серці й на устах,
В піснях народних, у казках, в культурі…
Якщо тобі чужі слова похмурі –
Тоді бере на крила миру птах.
Будь вільною від злоби й сквернослів’я,
Котрі провадять часто у тупик.
Хай сяє сонцем нам твій сяйний лик
І майорить Вкраїни теж верхів’я!
27.08.12
© Микола Микосовський
Зображення: http://school-world.com.ua
