Милує зір наш вишиванка –
Сорочка, вишита добром.
Вона чарівна, мов співанка
Про Україну за столом.
Дрес-код це перший українців,
Вбрання святкове, де б не був.
Напрочуд личить кожній жінці –
Усім, хто волі скарб здобув.
Носімо символ батьківщини:
Він будить скрізь патріотизм.
Хай бачать гори та долини
Сплеск світлих мрій і теж харизм.
18.05.2023
© Микола Микосовський
Наприкінці березня 2023 року у важкій боротьбі з
російськими окупантами на Луганщині загинув шанований іванофранківець Віталій Мерінов. Він, як сам писав раніше, був повен сил і надії у краще майбутнє…
Іще одна душа пішла увись:
Останній бій прийняв за нас Віталій.
Життєвий подих притьмом припинивсь,
Погас зорею у війні зухвалій.
Вкраїна й Бог були дороговказом,
Духовність, спорт вели завжди до цілі.
Дружив з армійським захисник наказом,
Снаги давали сили уцілілі.
Франківськ здригнувся, як почув про смерть…
Боєць любив свій край і це довів,
Героя подвиг не зітліє вщерть,
Бо в Господа навіки всі живі!
01.04.2023
© Микола Микосовський
Присвячено сумній
річниці повномасштабної російської агресії в Україні
Рік спротиву, терпіння та звитяг:
Дракон російський вторгся в батьківщину…
Піднявсь над нею вище рідний стяг,
Господь утер вже не одну сльозину.
Вкраїна непохитна, ніби скеля,
Її боронять воїни весь час.
Вона для українців – не пустеля,
Цінніша, ніж сам Лондон чи Техас…
Край мужності як вічний символ волі,
Дніпрові хвилі та верхи Карпат…
Розтануть снігом всі ядучі болі,
Впаде на землю нашу кожен кат.
24.02.2023
© Микола Микосовський
Наша Україна
–співи солов’їні
І барвисті
квіти й видиво озер.
У селі в
стодолі ̶ сонний кіт на сіні,
Світлий
сонця промінь в темноті печер.
І Дніпро
могучий, згладжений віками,
В небесах
Говерла, у Криму – Ай-Петрі.
Острівці
надії –милі Богу храми…
Слід свободи
сяє в кожнім кілометрі.
Всі
карпатські гори та степи широкі,
Старовинні
замки, Довбушеві скелі.
Край доріг
чатують верби одинокі…
Батьківщина
також –затишок в оселі.
І Донбасу шахти,
сірі терикони.
Ще Азовське
море й Чорне в глибині...
Біля річки
бродять голуби й ворони,
Звуки їх так
само чутні вдалині.
Це земля
козацька історично здавна:
Хортиця
скликає вільних, не рабів.
України
доля, хоч тяжка, та славна,
Тягнемось
душею до її скарбів.
Рідний лик
Вкраїни бачимо повсюди,
Хоч його
зітерти хочуть вороги.
Отчий край
дарує нам свої етюди,
Й дим його солодкий, серцю дорогий…
02.12.2022
© Микола
Микосовський
Якби не ЗСУ, то вся Україна стала б Ізюмським лісом...
Душі торкнувся струмом сум:
Рашизм теж смерть приніс в Ізюм,
Здригнувся Слобожанський край
Від ворогів безжальних зграй.
Смертельний гріх убивства скрізь.
Вкраїна тоне в морі сліз.
Світ бачить тероризм росії,
Котра віддавна зло лиш сіє.
Дай, Боже, вистоять у цьому,
Здолати біль війни і втому.
Хай завітає мир в домівки.
Щоб були вільні ми повіки!
17.09.2022
© Микола Микосовський
Пора любити Україну,
Не все російське чи радянське,
Держави мову солов’їну…
Вкраїнців серце є повстанське.
І бути вільним, не рабом:
Творець всім дарував свободу,
Щоб ми не гнулись під ярмом
Рашизму… Це є бич народу.
Хай день новий несе нам мир,
І не веде москаль до тліну,
Бездушний ворогів ясир…
Пора любити Україну!
08.04.2022
© Микола Микосовський
Вони прийшли
до нас як вбивці,
Як окупанти
та фашисти.
Утілювать
бажання ниці
Схотіли
путінські рашисти.
Удар нанесли
батьківщині,
Скупавшися у
морі зла.
Учинки
ворогів злочинні,
Бо нищать
людяність дотла.
Загроза
світу «русскій мір»:
Він смерть у
пазурах несе
І нищить люд,
мов хижий звір ̶
Від сатани
це зло усе.
Вкраїна наша
нескорима,
Багато
пережила болю,
У неї війни
за плечима…
Борімося за світлу волю!
29.03.2022
© Микола Микосовський
Сходить
сонце України,
Оживає
рідний край.
Мови легіт
солов’їний
Вітром мчить
за небокрай.
Усміхнулася
свобода,
За собою
кличе в путь.
Батьківщини
вабить врода,
У Європі нас
всіх ждуть.
Гніт Росії –
це окови
Для
вкраїнців багатьох.
Ми бажаємо онови,
Щоб
торкнувся мир епох.
Бережімо
землю нашу,
Подаровану
Творцем.
Випивши
терпіння чашу,
Душу хай покине щем!
08.03.2022
Вірш написаний під час божевільної російсько-української війни
© Микола Микосовський
«Той, хто не
любить своєї країни, нічого любити не може» (Джордж Гордон Байрон).
Батьківщина – дар Творця для нас,
Дим її солодким є завжди.
Правда ця є цінною для мас,
В даль щасливу предків звуть сліди.
Україна рідна для вкраїнців,
Бо зростила їх, як рідна мати.
Бачим на історії сторінці:
Треба свою землю захищати.
Запорожців славні ми нащадки,
Січових стрільців, усіх героїв.
Ворогів безжалісні нападки
Блякнуть швидко від міцної зброї.
Бережімо рідний край сьогодні,
Відбиваймо окупантів стріли.
Хай торкнеться світу перст Господній,
Щоб народи дружньо мир зустріли!
22.02.2022
© Микола Микосовський
