Обійми золотого літа

Душу обіймає

Літо золоте,

Грається із гаєм,

Теж спішить у степ.

Тепло людям літом:

У лісах, водичці…

Птаство із привітом –

В небі і в травичці.

Вабить літній вечір,

Спогади дарує

Старшим і малечі…

Ранок ніч цілує.

Де ж є вічне літо?

Звісно, в добрім серці:

Там чесноти цвітом

Сяють у веселці.

04.08.2015

© Микола Микосовський

Наснага з Карпат

Мов знов народжуюсь в Карпатах,
Де у своїх зелених шатах
Царює матінка-природа,
Що є Господня нагорода
Для мене та усіх землян.
Чарує видиво полян
І голос лісових струмків:
Не сплять же протягом віків.
Спішу не раз до полонин,
Де військо із смерек, ялин
І свіжість гір колишуть дух…
Спів птаства долина до вух,
Теж радість серце наповня…
Творити можна там щодня –
Це край, що є найкращий в світі,
Бо також повен свіжих квітів,
Грибів, річок, людей щасливих…
Приємні в горах навіть зливи,
Всі пори року загадкові,
Думки стають більш веселкові…

10.08.12

© Микола Микосовський