Як був малим, любив на сіні спати,
Омитому вітрами полонин.
Де доокіл розкинулись Карпати
І небо ходить в гості до низин.
Що може буть прекраснішим за те,
Коли торкає свіжість уві сні,
І в очі своїм подихом мете,
Хоч осені сумні уже пісні?..
Не раз на ніч я бігав до стодоли,
Бо запах сіна притягав полями.
Ще спогади барвисті не схололи
Лежати теж не будуть цвинтарями.
13.06.12
© Микола Микосовський
Фото: http://zakarpattya.net.ua
