Біля вогню у горах

Як доглядали ми корів малими,
Не раз вогонь палили в лісі-полі:
Він рятував у дощ – були сухими;
Носили дрова, грілися доволі.

Пекли картоплю, яблука… завзято
І запах трав густих теж полонив.
Тож це було немов маленьке свято
У царстві гір, де вітер часто вив.

Розмови, ігри – все тепер позаду...
Вже й згарища від вогнищ заросли,
Та літ дитячих щиру серенаду
Роки в майбутнє радо донесли.

13.09.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.examiner.com

На морі в Одесі

Одеса. Вдосталь сонця. Вітерець…*
Бажання є в узмор’я увійти.
Нагадують медузи холодець.
Привиджуються щуки і кити.

Освіжений з солоної води
Вилажу я на берег крутосхилий.
Розверсте море близько двох годин
Поволі забирало мої сили.

Як та жарина, тут пісок гарячий.
Пригодить завше звечора безгомінь.
Порою хмара наяву заплаче…
Почути можна хвиль нестримних стогін.

-----
* Це ще було в далекому дитинстві.

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.youwall.com

Заглиблюючись у дитинство

Згадалися мені в цій хвилі
Лісів Карпат зелені хвилі,
А також дідів кінь і віз,
Що у дитинстві часто віз...