Незалежна Україна

 

Бореться сьогодні батьківщина

За свободу цінну, теж колись…

Бачить це дорослий і дитина,

Що тривоги скрізь переплелись.

 

Московити вибрали терор,

Українці їм чужі по духу.

Доокіл згаса рашистський мор,

З України зло втіка щодуху.

 

Незалежність – це Господній дар:

Бог шанує вільність всіх народів.

Лине клич Вкраїни аж до хмар

І життя не завмира в негоді…

 

Хай цвіте на славу рідний край,

Відсіч ворогам дає сміливо.

На землі він символічно  – "рай",

Тож любім його завжди правдиво!

 

24.08.2023

© Микола Микосовський

Сімсотрічний Вільнюс

 

Стоїть столиця князя Гедиміна

У славі, що принесена віками.

Позаду вже від ворогів руїна...

Спішать туристи звідусіль струмками.

 

На Замковій горі видніє вежа,

І пагорб Трьох Хрестів охочих жде.

Містичність для церков немов одежа

І благодать від них повсюди йде.

 

Паломникам є цінна Гостра брама:

Духовна міць зростає часто поруч.

Всіх кольорів тамтешніх знана гама

Поволі піднімає душу вгору.

 

Хай вільне місто завжди розквіта

І ще не раз святкує ювілеї.

Щоб лиш ясніли Вільнюса літа

Й сліди закарбували скрізь музеї.

 

26.07.2023

© Микола Микосовський

Славний подвиг Йосафата

(З нагоди 400-ліття від дня мученицької смерті, 2023 рік)

Серед святих видніє Йосафат,

Незламний син Волині-України.

Спішить сьогодні він з небес палат,

Аби здолать розколів скрізь руїни.

 

За духом Євангелія ішов

І поринав у Божу благодать.

Нужденним дарував свою любов,

Горнулася до нього також знать.

 

Унійну Церкву прикрасив собою,

За єдність повсякчас святець моливсь.

Чинив Господню правду молодою,

Із проповіддю піднімався в вись.

 

Повчальна стала жертва Йосафата

І подвиг мучеництва не забули.

Тож хай це пам'ятає кожна хата,

Бо з ним усі страхи земні заснули...

© Микола Микосовський

Принадна вишиванка

Милує зір наш вишиванка –

Сорочка, вишита добром.

Вона чарівна, мов співанка

Про Україну за столом.

 

Дрес-код це перший українців,

Вбрання святкове, де б не був.

Напрочуд личить кожній жінці –

Усім, хто волі скарб здобув.

 

Носімо символ батьківщини:

Він будить скрізь патріотизм.

Хай бачать гори та долини

Сплеск світлих мрій і теж харизм.

18.05.2023

© Микола Микосовський

Світлій пам’яті Віталія Мерінова

Наприкінці березня 2023 року у важкій боротьбі з російськими окупантами на Луганщині загинув шанований іванофранківець Віталій Мерінов. Він, як сам писав раніше, був повен сил і надії у краще майбутнє…

 

Іще одна душа пішла увись:

Останній бій прийняв за нас Віталій.

Життєвий подих притьмом припинивсь,

Погас зорею у війні зухвалій.

 

Вкраїна й Бог були дороговказом,

Духовність, спорт вели завжди до цілі.

Дружив з армійським захисник наказом,

Снаги давали сили уцілілі.

 

Франківськ здригнувся, як почув про смерть…

Боєць любив свій край і це довів,

Героя подвиг не зітліє вщерть,

Бо в Господа навіки всі живі!

01.04.2023

© Микола Микосовський

Лютий рік незламності

 

Присвячено сумній річниці повномасштабної російської агресії в Україні

Рік спротиву, терпіння та звитяг:

Дракон російський вторгся в батьківщину…

Піднявсь над нею вище рідний стяг,

Господь утер вже не одну сльозину.

 

Вкраїна непохитна, ніби скеля,

Її боронять воїни весь час.

Вона для українців – не пустеля,

Цінніша, ніж сам Лондон чи Техас…

 

Край мужності як вічний символ волі,

Дніпрові хвилі та верхи Карпат…

Розтануть снігом всі ядучі болі,

Впаде на землю нашу кожен кат. 

24.02.2023

© Микола Микосовський

Це і зветься Україна

Наша Україна –співи солов’їні

І барвисті квіти й видиво озер.

У селі в стодолі  ̶ сонний кіт на сіні,

Світлий сонця промінь в темноті печер.

 

І Дніпро могучий, згладжений віками,

В небесах Говерла, у Криму – Ай-Петрі.

Острівці надії –милі Богу храми…

Слід свободи сяє в кожнім кілометрі.

 

Всі карпатські гори та степи широкі,

Старовинні замки, Довбушеві скелі.

Край доріг чатують верби одинокі…

Батьківщина також –затишок в оселі.

 

І Донбасу шахти, сірі терикони.

Ще Азовське море й Чорне в глибині...

Біля річки бродять голуби й ворони,

Звуки їх так само чутні вдалині.

 

Це земля козацька історично здавна:

Хортиця скликає вільних, не рабів.

України доля, хоч тяжка, та славна,

Тягнемось душею до її скарбів.

 

Рідний лик Вкраїни бачимо повсюди,

Хоч його зітерти хочуть вороги.

Отчий край дарує нам свої етюди,

Й дим його солодкий, серцю дорогий…

02.12.2022

© Микола Микосовський