Це і зветься Україна

Наша Україна –співи солов’їні

І барвисті квіти й видиво озер.

У селі в стодолі  ̶ сонний кіт на сіні,

Світлий сонця промінь в темноті печер.

 

І Дніпро могучий, згладжений віками,

В небесах Говерла, у Криму – Ай-Петрі.

Острівці надії –милі Богу храми…

Слід свободи сяє в кожнім кілометрі.

 

Всі карпатські гори та степи широкі,

Старовинні замки, Довбушеві скелі.

Край доріг чатують верби одинокі…

Батьківщина також –затишок в оселі.

 

І Донбасу шахти, сірі терикони.

Ще Азовське море й Чорне в глибині...

Біля річки бродять голуби й ворони,

Звуки їх так само чутні вдалині.

 

Це земля козацька історично здавна:

Хортиця скликає вільних, не рабів.

України доля, хоч тяжка, та славна,

Тягнемось душею до її скарбів.

 

Рідний лик Вкраїни бачимо повсюди,

Хоч його зітерти хочуть вороги.

Отчий край дарує нам свої етюди,

Й дим його солодкий, серцю дорогий…

02.12.2022

© Микола Микосовський

Сонце України

 

Сходить сонце України,

Оживає рідний край.

Мови легіт солов’їний

Вітром мчить за небокрай.

 

Усміхнулася свобода,

За собою кличе в путь.

Батьківщини вабить врода,

У Європі нас всіх ждуть.

 

Гніт Росії – це окови

Для вкраїнців багатьох.

Ми бажаємо онови,

Щоб торкнувся мир епох.

 

Бережімо землю нашу,

Подаровану Творцем.

Випивши терпіння чашу,

Душу хай покине щем!

08.03.2022

Вірш написаний під час божевільної російсько-української війни

© Микола Микосовський

Скарб батьківщини

 

«Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може» (Джордж Гордон Байрон).

 

Батьківщина – дар Творця для нас,

Дим її солодким є завжди.

Правда ця є цінною для мас,

В даль щасливу предків звуть сліди.

 

Україна рідна для вкраїнців,

Бо зростила їх, як рідна мати.

Бачим на історії сторінці:

Треба свою землю захищати.

 

Запорожців славні ми нащадки,

Січових стрільців, усіх героїв.

Ворогів безжалісні нападки

Блякнуть швидко від міцної зброї.

 

Бережімо рідний край сьогодні,

Відбиваймо окупантів стріли.

Хай торкнеться світу перст Господній,

Щоб народи дружньо мир зустріли!

 

22.02.2022

© Микола Микосовський

Ти не моя, Канадо!

Немає батьківщини доокола

Й душа там виглядає більше квола.

Бува, дивлюся на чуже нерадо…

Ти не моя, Канадо!

Не раз не гріє серце край чужий,

Хоча у тілі дух ще молодий…

Вирує часто спогадів торнадо –

Ти не моя, Канадо!

Лиш в Україні, звісно, рідне все.

Любов до неї крізь пітьму несе

Виблискує минуле, як свічадо…

Ти не моя, Канадо!

І хоч на світі цім я мандрівник,

Якому Бог є завше Рятівник:

Для мене чужина не Ельдорадо –

Ти не моя, Канадо!

07.10.12

© Микола Микосовський