Канадський безхатько

У літню пору, як зближався вечір

Сів homeless* в місті враз обіч дороги:

Втомилися його старечі ноги,

Багаж речей покинув стиха плечі.

Він спатиме під деревом там знову.

Минатимуть, звичайно, перехожі;

Можливо, будуть погляди ворожі…

Згадає пісню мами колискову?

Нема надії на спокійну ніч…

З ним лишиться лиш доля нещаслива.

Збудити може молодь галаслива.

Бездомний з вітром буде віч-на-віч.

Не рідкість ці безхатьки і в Канаді:

Таким стає притулком інший світ…

Не бачать люди часом їхніх літ.

Вони самі життю не раз не раді.

-----

* Бездомний (анг.)

26.11.12

© Микола Микосовський

Ти не моя, Канадо!

Немає батьківщини доокола

Й душа там виглядає більше квола.

Бува, дивлюся на чуже нерадо…

Ти не моя, Канадо!

Не раз не гріє серце край чужий,

Хоча у тілі дух ще молодий…

Вирує часто спогадів торнадо –

Ти не моя, Канадо!

Лиш в Україні, звісно, рідне все.

Любов до неї крізь пітьму несе

Виблискує минуле, як свічадо…

Ти не моя, Канадо!

І хоч на світі цім я мандрівник,

Якому Бог є завше Рятівник:

Для мене чужина не Ельдорадо –

Ти не моя, Канадо!

07.10.12

© Микола Микосовський

Канада з українськими слідами

Канада з українськими слідами
Розкинулась сьогодні перед мною.
Сліди ці скрізь, окутані роками,
Дух предків наближа тепер луною.

На висоті провінція Альберта –
Вкраїнців зустріча уже частенько.
Історія видніє незатерта,
Пробуджується, наче день, раненько.

Країна вільна, нації численні.
Чарує зір незаймана природа.
Довкіл вирують усмішки вогненні,
Коли у душах сонячна погода.

Від різних бід Канада рятувала,
І двері відкривала землякам.
Тому нехай її гостинна зала
Дає розраду знову всім вікам!

26.07.12

© Микола Микосовський