Смерть по Києву гуля…

Смерть по Києву гуля.

Кров’ю вмилася земля.

Люди мчать туди й здаля –

Кривда громом промовля…

Центр столиці у вогні.

Оповиті смутком дні.

Жить не хочуть у багні

Українці…. І в брехні.

Волю шле Євромайдан,

Піднімає все з кайдан.

Буде крові океан?..

Боже, вилікуй від ран!

20.02.2014

© Микола Микосовський

Київ – серце України

 

Київ – серце України,

Батьківщини скарб.

Різні подолав руїни

І підріс до хмар.

Слід князів там майоріє,

Кличе у минуле.

Душу кожен храм теж гріє,

Почуття заснуле.

А Дніпро дарує свіжість

Й завше повен слави.

Він спіймав немовби вічність

У свої заплави.

Хай столиця наша квітне

І духовно сяє.

Києва лице привітне…

Місто всіх вітає!

10.10.2013

© Микола Микосовський

У Київському метро

Людей багацько, теж удосталь справ...

Нестримний рух… неспокій… тиші брак.

Чи можна все життя прожить отак?

Як їхав, думав – розум щось шептав.

У Києві в метро – підземний світ,

В котрому час летить на крилах доль.

З уст незнайомців не зліта «привіт»:

Там кожен сам собі немов король.

06.10.12

© Микола Микосовський

Знеславлений хрест у Києві

17.08.12 у мнимій боротьбі з так званими «трухлявими релігійними забобонами», висловлюючи при тому свою підтримку та повагу російським колегам з подібної групи Pussy Riot, активістки скандального (антиукраїнського, антиморального, антихристияского) руху Femen спиляли бензопилою, поваливши, поклінний хрест жертв сталінських репресій, який стояв у центрі Києва неподалік від Міжнародного центру культури і мистецтв (Жовтневий палац). Неординарна подія, котру «феменки» богохульно нарекли «Треш-молебнем від групи «Хрестоповал», не вписується у жодні нормальні рамки cучасності. Це, отже, викликало значний осуд в українському соціумі, також серед різних невіруючих, свідомих громадян держави тощо.

Знеславивши Христовий хрест,
Що став спасіння знаком.
Дівчиська свій огидний жест
Покрили біса лаком.

Суспільство в більшості здригнулось
Від акту вандалізму.
Зло проти ницих обернулось:
Це ж сплеск душі трагізму.

Як можна нищити святе
І чутися безкарним?
Без віри серце є пусте
Й життя повсюди – хмарним.

Такі розпусні «українки» −
Ганьба Вкраїни-Неньки.
Вражають черствості відтінки.
Не дух це козаченьків.

Ані пошани до убитих
В час сталінських репресій.
До українців, кров’ю вмитих…
Дівки на маргінесі.

Хреста боїться сатана
І теж його всі слуги.
Господня кара жде, труна…
Для чого ці наруги?

20.08.12

© Микола Микосовський

У Києво-Печерській Лаврі

Столиця наша - серце Батьківщини.
Як часто линуть мрії щохвилини...
Там Києво-Печерська лавра славна,
Чернечий дух витає там іздавна.

Стабільні ціни на хрещення, шлюб...
Молитву щиру Богу стиха шлю,
Милуюся красою бань ясних.
Примітні вчинки і життя святих.

В печерах ближчих й дальших мощі їх.
Ущухла кривда тогочасних віх,
Котра роздерти вщерть жадала віру...
Затворників узрів я лиш допіру.

Відомий Нестор Літописець спить.
Багацько домовин... Спокійна мить.
Біжать потоком вірні звідусюди;
Падуть покірно голови на груди.

Паломників благочестивих спів
Мигцем на крила вітрюгана сів.
Нагнулись небеса розверсті радо,
Зависнувши над храмом пишним, садом...

І чути скрізь російську мову ще!
Клубком до горла підступив враз щем...
Дощем помилось квіття надокола;
Йде осінь нага крадькома, споквола.

Патріархат Московський в Україні...
Ченці у рясах в день, немовби тіні.
Волосся довге, борода густа.
Дебелі, мов дуби, бійці Христа.

Подвижники Антоній, Теодосій...
Провадять їх по цій долині й досі.
Для кожного Спаситель - це ворота?
Мабуть, з його рідні і ця спільнота...

© Микола Микосовський