У віртуальній дружбі (соціальних мережах) не раз приходять до тебе на сторінку не привітавшись і зненацька також відходять не попрощавшись… Це як плин ріки. Чимало так званих "друзів" є просто в ролі читачів чи спостерігачів. Такі вже плоди віртуальності, не завжди втішної. Не кожному, звісно, встигаєш приділити достатньої уваги.
Цінуймо, отже, більше справжніх друзів з реального життя, яким не байдужа наша земна мандрівка…Хтось часто просить про молитву,
Когось цікавість потяга,
Що часом схоже теж на битву,
В котрій ще й маску одяга…
Одні лиш «лайкати» навчились,
Буває, коментують щось.
А декотрі як заблудились…
Така уже реальність ось.
Запитують про різне теж,
Чи хочуть відповідь відразу.
Якщо питання все без меж, −
Це може викликать відразу.
Немов в окопі хтось сидить,
Лишень за всім спостеріга.
Живе цілком, якщо мовчить?..
Невже розвіялась снага?
Правдивий друг як та дружина
В житті найперше є один.
З ним дорога земна хвилина
І він не згадує провин.
13.08.12
© Микола Микосовський
