Вірш про красу Карпат

Карпати – це гори старезні,

П’янкий аромат різних трав.

Лежать каменюки кремезні,

Чарує зір ясність заграв.

Карпати – це скошені трави

І сіно пахуче в стодолі.

А як вабить запах отави…

Краси в тім краю є доволі.

Карпати теж ріки криштальні,

Озера, гучні водоспади.

На всіх ждуть дороги там дальні,

Вночі  ̶  запальні зорепади.

Карпати – смолисті смереки

І вовка виття у лісах,

Також і від змій небезпеки…

Ще руки горян в мозолях.

Карпати – сніжок під ногами,

Що в пору морозну рипить.

В обіймах земля з небесами,

У горах спиняється мить…

15.06.2020

© Микола Микосовський

Село принадне серед гір

Про Кам’янку, що на Сколівщині (Бойківщині)

Сховалось серед гір село,

Де голос предків з вітром чути.

Небес торкається чоло…

Там не були? То варто бути.

У Кам’янці життя вирує.

Жив там Камйонка багатій,*

Бо край, направду, всіх чарує,

Вступає з бурями в двобій.

Смерек верхівки видні всюди,

Вони вклоняються покірно.

Лишають слід Карпат етюди

В душі туристів теж безмірно.

Тож бережім красу гірську,

Природу – щедрий дар Творця.

Шукаймо стежечку вузьку,

Спів річки, шепіт стебельця!

05.06.2020

-----

*Згідно з переказами старожилів, назва мальовничого села в Карпатах може теж походити від прізвища (особи) древнього місцевого багача Камйонки. Це одна з різних версій. Проте перед тим воно ще називалось Рисева Яма. Перша документальна згадка про село 1578 р.

© Микола Микосовський

Барви осені

Барвиста осінь глянула в вікно

І спогадів ясних лишила низку.

Вдягнувшись в золотисте полотно,

У лісі віднайшла собі колиску.

У спокої пливуть осінні дні

І душу огортають теж теплом.

Заснуло листя на старому пні,

Який і вітер зачепив крилом.

Із осінню переплелась печаль…

Холодний дощ омив природи лик.

Летить життя у загадкову даль,

Долаючи тривог ядучих крик.

30.09.2018

© Микола Микосовський

Казкові краєвиди зими

Усміхнулася зима,

Бо тепла уже нема,

В білих шатах все тепер…

Ліс із подиву завмер.

Землю холод огорнув,

Наче пробудивсь зі сну.

Доторкнувсь мороз лиця,

Не минувши комірця.

Взимку білий колір – цар.

Сиплеться сніжок із хмар

І будує так красу…

Повно світлих мрій несу.

Краєвиди хай зимові

Подарують дні чудові

Аж до свіжої весни:

Є казковими вони!

28.11.2016

© Микола Микосовський

Вірш про прекрасне

Цей вірш пишу я про прекрасне,

Про те, що душу зігріва

І в вихорі думок не гасне,

Бо це є більше, ніж слова…

Згадати хочу знов любов,

Але ту справжню, не зіпсуту,

Котра є вільна від обмов,

Не перетворена в отруту.

Також постійне милосердя,

Без чого світ стає похмурим.

Воно любові є осердя,

Байдужості скрізь ломить мури.

І наостанок мир в серцях.

Його ми, люди, часто губим.

Стає нестерпним потім шлях,

Чужі для спокою є губи…

30.07.2016

Івано-Франківськ

© Микола Микосовський

Київ – серце України

 

Київ – серце України,

Батьківщини скарб.

Різні подолав руїни

І підріс до хмар.

Слід князів там майоріє,

Кличе у минуле.

Душу кожен храм теж гріє,

Почуття заснуле.

А Дніпро дарує свіжість

Й завше повен слави.

Він спіймав немовби вічність

У свої заплави.

Хай столиця наша квітне

І духовно сяє.

Києва лице привітне…

Місто всіх вітає!

10.10.2013

© Микола Микосовський

Про прекрасне...

Прекрасне скрізь дарує свято.

Людини зір тече завзято

По всіх округах світових.

Душа шукає щастя крихт...

Господь ─ Краса ─ рятує світ.

Із Ним можливий переліт

В небесний край, де миле все...

Чи нас життя туди несе?!

24.07.2013

© Микола Микосовський

Коло гірської ріки

Стою коло гірської я ріки,

Милуючись її нестримним бігом.

Гірські потоки, ці мандрівники,

Теж завше виживають і під снігом.

Біжить ріка, втікають з нею дні.

Довкола гори – мури оборонні;

Мовчить каміння, спить собі на дні…

Вода холодна все трима в полоні.

Карпатська зелень освіжа місцину.

Нові ідеї знову в голові.

Ловлю землі барвисту скатертину:

В красі бо оживаю лісовій.

20.10.12

© Микола Микосовський

Містерія весни

1.П’янкою свіжістю війнуло,
Пробіглось сонечко над лугом.
Дощу частіше чути оди –
Зима відходить…

2. Усе бубнявіло весною!
Раділо птаство, бо зимою
Воно було на чужині
І там чекало на ці дні.

3. Святковий настрій нам принесла…
Дісталися натхнення весла;
Розвіялась снігів облога…
Весна від Бога!

© Микола Микосовський