ПРО СПРАВЖНЄ РІЗДВО

Різдво – це не Санта й Олені

І навіть не різні дарунки.

Що бачимо ми в сьогоденні?

Для Господа всі візерунки?..

 

Різдво без Христа, в суті, пустка,

Хоч майже весь рід за столом…

Не є головна зими хустка

Над кожним тепленьким чолом.

 

Різдво – це початок спасіння,

Ісуса у нім збережім.

Колядки несуть нам прозріння,

Нагадують: в небі жде дім.

 

Різдво – це народження Спаса

І дух Пресвятої Родини.

А віра, духовна прикраса,

Є даром теж Богу щоднини!

© Микола Микосовський

Гошівська славна святиня

  

Стоїть замріяно гора

І древній монастир – на ній.

Спішать і старші й дітвора,

Щеза тривог враз буревій.

 

Марії Діви скрізь сліди,

Карпат Цариця ласки шле.

Живої прагне люд води,

Щоби розвіялося зле.

 

Марія сяє на іконі,

Дарує вірним мир, надію,

А небо хилиться в поклоні

І будить в церкві кожну мрію.

 

Не знищили святиню вороги,

Потік прочан уже не зупинить:

Славетний Гошів серцю дорогий:

Там вічність осягаємо на мить!

14.03.2024

Село Гошів, Івано-Франківщина

© Микола Микосовський

Страждання українців

Якби не ЗСУ, то вся Україна стала б Ізюмським лісом...

Душі торкнувся струмом сум:

Рашизм теж смерть приніс в Ізюм,

Здригнувся Слобожанський край

Від ворогів безжальних зграй.

 

Смертельний гріх убивства скрізь.

Вкраїна тоне в морі сліз.

Світ бачить тероризм росії,

Котра віддавна зло лиш сіє.

 

Дай, Боже, вистоять у цьому,

Здолати біль війни і втому.

Хай завітає мир в домівки.

Щоб були вільні ми повіки!

17.09.2022

© Микола Микосовський

Порок рашизму без прикрас

Прийшла Росія із війною,

Напала хитро на Вкраїну.

Тепер вдається до розбою,

Отруту прискає зміїну.

 

Руйнує школи й дитсадки,

Церкви, лікарні, мирний дім,

Лишає болі на роки…

Від неї правди ми не ждім.

 

І звинувачує в цім нас,

У злочинах жахних своїх.

Порок рашизму без прикрас

Як і брехня не має ніг…

 

Зроста новітній геноцид,

Біда єднає наш народ.

Гніт окупантів вже набрид…

Хай лине мир без перешкод!

31.05.2022

© Микола Микосовський

Пора любити Україну

 

Пора любити Україну,

Не все російське чи радянське,

Держави мову солов’їну…

Вкраїнців серце є повстанське.

 

І бути вільним, не рабом:

Творець всім дарував свободу,

Щоб ми не гнулись під ярмом

Рашизму… Це є бич народу.

 

Хай день новий несе нам мир,

І не веде москаль до тліну,

Бездушний ворогів ясир…

Пора любити Україну!

08.04.2022

© Микола Микосовський

Сонце України

 

Сходить сонце України,

Оживає рідний край.

Мови легіт солов’їний

Вітром мчить за небокрай.

 

Усміхнулася свобода,

За собою кличе в путь.

Батьківщини вабить врода,

У Європі нас всіх ждуть.

 

Гніт Росії – це окови

Для вкраїнців багатьох.

Ми бажаємо онови,

Щоб торкнувся мир епох.

 

Бережімо землю нашу,

Подаровану Творцем.

Випивши терпіння чашу,

Душу хай покине щем!

08.03.2022

Вірш написаний під час божевільної російсько-української війни

© Микола Микосовський

Про окультну ментальність

Гаррі Поттер в голові,

Гороскоп, фен-шуй і йога…

Поселивсь у хаті Вій,*

В серці місце є для Бога?

А диявол – це не казка:

В злі активний він завжди.

Нас рятує Божа ласка –

Станьмо в Господа сліди.

Християнство – світла путь,

Гріх магізму їй чужий.

В небі нас без цього ждуть,

Тож минаймо шлях слизький!

01.05.2020

----------

* Вій – персонаж української демонології, що володіє довгими й густими віями (повіками), через які нічого не бачить. Коли нечиста сила піднімає вії, його погляд вбивчий і руйнівний. Найповніше описаний та популяризований Миколою Гоголем в однойменній повісті (Вікіпедія).

© Микола Микосовський

Захисники зла

У каламутнім світі нині

Почути можна геть усе…

Людина в частій блуканині

До Бога, що в душі несе?

Захисників немало зла:

Розпусти, темних гей-парадів…

В серцях гріховність проросла

І вірні Богу тим не раді.

Жахне обличчя є гріха.

Його засуджує Творець.

Диявол в прірву запиха…

Хто біса друг – духовний мрець.

Добро хай буде на меті:

Мораль, духовність, віри щит…

Здолаймо зло у цім житті,

Бо з ним наш лик тут не блищить!

26.06.2018

© Микола Микосовський

Про величавий Харків

Міцніє місто козака Харька*,

Дарує нам науку та культуру.

Хоча торкалась ворогів рука,

Одначе не розбила правди муру.

Музеїв місце, храмів і театрів,

Бібліотек, заводів, різних вишів…

Турист тепло знаходить як при ватрі,

Котра пала минулістю в узвишші.

Мандрівка кличе до просторих вулиць,

Край Слобожанський у красі росте.

Дивуються місцевий і прибулець,

Коли Вкраїни слава там цвіте.

Збагачує хай Харків батьківщину,

Щоб український слід довкіл ряснів.

Звичайно, не спинити часу плину…

Бажаю місту тільки світлих днів!

18.04.2018

____

*Козак Харько – легендарний засновник м. Харкова (1654 р.).

© Микола Микосовський

Народження Спасителя

Спішімо нині у вертеп,

Серця чистенькі принесім:

Дитя там ніжне і святе

Утіхи роздає усім.

Принадне, ніби янголя –

Обабіч вбогі пастухи.

До ясел тулиться осля,

Розбиті вдрузк тяжкі гріхи.

І гріє подих німини…

Вклонилися волхви заможні.

Почув світ голос новини,

Ущухли наміри безбожні.

Зірниці блискіт на печері,

Захмар´я вмите світлом всюди.

Різдво постукало у двері –

Отримали надію люди.

Дав за простибі ключ від раю:

Бажа, щоб ми були щасливі.

Бісів плугавих, клятих зграю

Він розігнав на довгій ниві.

Аби добробут, щастя й мир

Ніколи не минали хати:

Господь – єдиний Поводир.

Паде ниць супостат пихатий.

Христа шукаймо якомога –

Спаситель в ближніх, у кивотах.

Сукупно йдім до Царства Бога,

Розвіється, мов дим, скорбота!

© Микола Микосовський

Смерть по Києву гуля…

Смерть по Києву гуля.

Кров’ю вмилася земля.

Люди мчать туди й здаля –

Кривда громом промовля…

Центр столиці у вогні.

Оповиті смутком дні.

Жить не хочуть у багні

Українці…. І в брехні.

Волю шле Євромайдан,

Піднімає все з кайдан.

Буде крові океан?..

Боже, вилікуй від ран!

20.02.2014

© Микола Микосовський

Розвій гріховного окультизму

Зливання олова чи воску…

Кругом вирує окультизм.

Торкається диявол мозку,

Дарує в злі скрізь фанатизм.

Від магії душа темніє –

Правдива віра їй чужа.

Нечистий зерна смерті сіє…

Язичництва шкідлива ржа.

Не є тотожні світло й тінь,

Немов із пеклом небеса…

Під звук шаманських шепотінь

У серці праведність згаса!

А де ж правдиве християнство,

Що вільне від магічних пут?

Як в небі наше громадянство,

Тоді чому це чиним тут?

13.11.2013

© Микола Микосовський