Барви осені

Барвиста осінь глянула в вікно

І спогадів ясних лишила низку.

Вдягнувшись в золотисте полотно,

У лісі віднайшла собі колиску.

У спокої пливуть осінні дні

І душу огортають теж теплом.

Заснуло листя на старому пні,

Який і вітер зачепив крилом.

Із осінню переплелась печаль…

Холодний дощ омив природи лик.

Летить життя у загадкову даль,

Долаючи тривог ядучих крик.

30.09.2018

© Микола Микосовський

Краса золотої осені

Красу дарує осінь золота,
Вдягнувшись у коштовну сукню знову.
Осінній подих миттю доліта
До різних місць, теж пестячи діброву.

І спогади ожили після літа,
Котре було багате на теплінь.
Спада на думку вислів Геракліта,
Що все тече, є змінне… Світ – це тлінь?!

Перина з листя покрива шляхи,
Немовби стелить для зими дорогу.
Пісні мінорні скрізь несуть птахи –
До хат далеких і небес порогу.

Лиш восени безцінна самота,
Коли ти із душею тет-а-тет.
В той час видніша існувань мета,
Бо осінь ще продовжить свій балет.

31.08.12

© Микола Микосовський



На фото: Золота осінь у канадському м. Едмонтон (провінція Альберта), 2011.

Хобі

Люблю гриби збирати восени,
Як інших ще колишуть тихі сни…
І з ранком по лісах іти у парі.
Коли лягає листя на лани,
Аби зігріти землю прохолодну,
Що завмира поволі до весни
І стулює поволі очі карі…
Та будуть потім вабити вони!


© Микола Микосовський