Безмежність Божого милосердя

Милосердям Бог багатий,

Може всю любов віддати

І зігріти в мить холодну

Душу втомлену й голодну.

Дав Господь нам все найкраще,

Щоб не йшли ми напропаще

Хоче Він завжди і всюди…

Забувають про це люди.

Вишній вміє гріх простити,

Зруйнувать важкі зла плити,

Цю смертельну небезпеку,

Що чигає іздалеку.

У Любові Божій кожен

Стати людяним спроможен

Й дотягнутись до небес,

Давши Богові себе.

Будьмо милосердні теж:

Вічна доброта без меж

І духовність від Христа…

Істина є та свята!

15.08.2016

© Микола Микосовський

З Вишнім чудеса можливі...

Можна сонечко схилити

До душі своєї

І зірки теж запалити,

Вклавши світлість в неї.

З Вишнім чудеса можливі, –

Як міцніє віра.

Люди чуються щасливі,

Не чека їх прірва…

06.02.13

© Микола Микосовський

Спокуса

Сама з гріхами дружить всюди.

Проблемна, повна зла й облуди.

Очистимось від неї – буде

Край рідний кращий… Різні юди

У час спокус гріхів споруди

Собі штовхнуть на кволі груди,

А правди житимуть етюди!

04.02.13

© Микола Микосовський

Не біймося людей...

Не біймося людей,

Тих, що руйнують тіло.

Ідім із Богом сміло

Крізь марево ночей.

Що людське – тимчасове

І не страшне для вірних,

Всіх християн покірних,

Бо ж небо жде чудове.

Під сонцем все мине.

Замовкнуть вороги –

Низькі земні «боги»…

Ще долю хтось кляне?

09.10.12

© Микола Микосовський

Втеча світу від Господа

Від Господа втікає грішний світ,
Хоча бажа добробуту тривкого…
Хіба предвічне Боже Слово – міт?
Немає щастя в нищенні святого.

У світі бачим зла стрімку ріку,
Розпусти сплеск і гріх на п’єдесталі;
Збудовані оселі на піску…
Не в Церкві всі – духовному шпиталі.

Земне рятує сяйво від небес,
Що проганяє темряву із пекла.
Тому нехай несе життя експрес
Туди, звідкіль втекла печаль запекла!

18.09.12

© Микола Микосовський

Коли веде в неволю воля

Коли веде в неволю воля –
Найперше винні ми у тому…
Якщо не знаємо пароля
До веж свободи попри втому.

Бог волю дав нам для добра,
Чинить учинки благородні.
І що вже кожен тут обрав?
Невже є вільні всі сьогодні?

26.08.12

© Микола Микосовський

Нещасливі люди

Є люди нещасливі,
Що критикують все.
В такій словесній зливі
Куди їх занесе?

Їм мир душі чужий,
Плітки вже рідні стали
І погляд часто злий…
Міцніють злоби скали.

А щастя зовсім поруч,
Як стрітися з Всевишнім.
Дивитись краще вгору,
Не вкрившись злом колишнім!

13.08.12

© Микола Микосовський

Віртуальні друзі

У віртуальній дружбі (соціальних мережах) не раз приходять до тебе на сторінку не привітавшись і зненацька також відходять не попрощавшись… Це як плин ріки. Чимало так званих "друзів" є просто в ролі читачів чи спостерігачів. Такі вже плоди віртуальності, не завжди втішної. Не кожному, звісно, встигаєш приділити достатньої уваги.

Цінуймо, отже, більше справжніх друзів з реального життя, яким не байдужа наша земна мандрівка…


Хтось часто просить про молитву,
Когось цікавість потяга,
Що часом схоже теж на битву,
В котрій ще й маску одяга…

Одні лиш «лайкати» навчились,
Буває, коментують щось.
А декотрі як заблудились…
Така уже реальність ось.

Запитують про різне теж,
Чи хочуть відповідь відразу.
Якщо питання все без меж, −
Це може викликать відразу.

Немов в окопі хтось сидить,
Лишень за всім спостеріга.
Живе цілком, якщо мовчить?..
Невже розвіялась снага?

Правдивий друг як та дружина
В житті найперше є один.
З ним дорога земна хвилина
І він не згадує провин.

13.08.12

© Микола Микосовський

Фільтр для бажань

«Є міра в речах» (Горацій, «Сатири», II, 1, 106).

Уважно будьмо з тим, чого бажаєм:
Отримати так можем потім все,
А що відтак робить з таким – ми знаєм?
Бажань лавина вдарить, не спасе…

Себе не перескочимо в потребах
І не осягнем всіх глибин буття.
Як голосні, мов птаство на деревах,
То тягнем більш проблеми в майбуття.

Тож варто фільтр поставити духовний,
Найперш бажаймо світла та добра.
В тупик веде теж потяг невгамовний…
Рідніша – досконалості гора.

24.07.12

© Микола Микосовський

Найбільше Добро

Господь − Добро найбільше на Землі.
Не збудував Він світ оцей на склі –
Небесна мудрість втілилась в творіння,
Пустивши в душах золоте коріння.

Як можна жить й не дякувать Творцеві
За квіти, трави, води кришталеві
І за усе, що прикраша життя,
Відводячи всіх нас від небуття?

На жаль, невдячних доокіл багато,
Що теж із Вишнім борються завзято,
Хоч Бог у всемогутності безмежний
І від обмежень людства незалежний…

Ми діти Божі або сатани,
Живемо у свободі чи в сваволі.
Якщо гріхи над нами є пани,
То щастя не знайдем на видноколі.

18.07.12

© Микола Микосовський

Життя без мети

«Дивись на все з точки зору вічності» (Спіноза).

Як можна жити без мети,
Не знаючи куди іти
Під видним небом унизу:
Якщо ясніє Слово Боже,
Котре все розгадать поможе,
Коли хтось теж пуска сльозу?

Життя без цілі – пустота,
Що у тривогу загорта,
Яка лиш тягне нас додолу…
Втонути в злому легко людям –
Віддатись серцем сірим будням,
Згубити мрію напівкволу.

25.06.12

© Микола Микосовський

Геть, лінивство!

Хто не хоче працювати,

Щоб не їв...

Так Павло апостол, брате,

Заповів.


Лежебоків вдосталь зараз -

Бачив їх...

Та гряде Господня кара,

Згасне гріх!

© Микола Микосовський

Фото: http://www.shapeupamerica.com

Біля дверей сердець

"Ось Я стою під дверима та стукаю, коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі мною" (Одкр. 3,20).

Біля дверей сердець стоїть Ісус...

Блага і стука, що відкрили їх.

Тече наука безперервно з уст,

І втома відступа від Божих ніг.


Під ніготь людство гріх тяжкий бере.

На голос ласки Бога ми глухі?

Вкрива лице ганьби зловонний крем...

Даваймо, друзі, для чеснот прохід!

© Микола Микосовський

Вічність нам відкрита Богом...

Вічність нам відкрита Богом.

Божа істина є всюди.

Сяйво щастя золотого,

Знають вірні - вічним буде.


Слово Вишнього мов скеля,

Попри секти, атеїзм...

Церкві Божій небо - стеля,

А життя - в узвишшя віз.


Таїнства святі - могутність,

До спасіння всіх ведуть.

Сповідь, Хрещення... Присутність

Спаса в храмі. Ось де суть!


Душу бережім єдину,

Вірою підперезавши:

Так в лиху якусь годину

Вічність стане скарбом нашим.

© Микола Микосовський

Покаяння

Поріг життя в Христі – це покаяння.
Потрібно всім нам каятись завжди.
Земна мандрівка є важким змаганням
За вічність з Богом, що усе зродив.

У Сповіді жаль серце огорта,
Торкається глибин душі весна.
Молитви сяйво видне на устах.
Несе на крилах до небес вона.

Покаятись нездатний лиш нечистий,
Цей давній ворога Господа й людини:
Йому огидний всякий шлях тернистий,
Розкаяність бере чомусь на кпини.

Знаходимо надію в покаянні,
Стаємо впору Божими дітьми.
Тому стараймось у життєвім стані
Виходити з гріховної пітьми!

03.05.12

© Микола Микосовський