Слава Ісусу Христу, всім святим! Слава Україні та її героям! З нами вічний Бог! Амінь.
Показ дописів із міткою реальність. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою реальність. Показати всі дописи

пʼятниця, 15 листопада 2019 р.

Ода цілеспрямованій молоді


Яка чудова молодь нині,
Що вибирає лиш добро,
Не вяне в згубній блуканині,
Цінує істини перо.

Як сильні молоді в чеснотах,
То їхній приклад потяга.
Щасливі душі у польотах,
А серцеві чужа нудьга.

Єдна шляхи мета життя,
Без цього молодість темніє.
Дає Бог світле майбуття,
Коли духовність хтось посіє.

Не личать всім шкідливі звички:
Свобода справжня до лиця.
Гріхи насправді не дрібнички…
Добігти варто до Творця.

Тож хай і хлопці, і дівчата
Зустрінуть святості красу.
Щоб йшли вперед в небесних шатах,
Пючи божественну росу!


15.11.2019


© Микола Микосовський



субота, 1 грудня 2012 р.

В розпусті потопає світ...









В розпусті потопає світ,
Котру впускають в різні двері…
Культ сексу нині вже не міт.
Видніє бруд як на папері.

Як тіло ідолом стає
В полоні пристрастей низьких,
То чи на троні розум є?
А може він уже затих?..

Котитися найлегше вниз,
Ніж прямувати в сяйну вись.
Темнієм від духовних криз.
Жаліти може хтось колись…

01.12.12

© Микола Микосовський

четвер, 29 листопада 2012 р.

Кримінал по-українськи











Невинних можуть легко до тюрми
Там посадити – прикладів немало…
Все бродить беззаконня між людьми,
Котре в полон уми численних взяло.

Корупція зростає, не маліє.
Злочинність носить часто різні маски.
Та знаймо, що фальшиво зло біліє…
Чи знищуєм його повсюдні пастки?

29.11.12

© Микола Микосовський

понеділок, 13 серпня 2012 р.

Віртуальні друзі


У віртуальній дружбі (соціальних мережах) не раз приходять до тебе на сторінку не привітавшись і зненацька також відходять не попрощавшись… Це як плин ріки. Чимало так званих "друзів" є просто в ролі читачів чи спостерігачів. Такі вже плоди віртуальності, не завжди втішної. Не кожному, звісно, встигаєш приділити достатньої уваги.

Цінуймо, отже, більше справжніх друзів з реального життя, яким не байдужа наша земна мандрівка…



Хтось часто просить про молитву,
Когось цікавість потяга,
Що часом схоже теж на битву,
В котрій ще й маску одяга…

Одні лиш «лайкати» навчились,
Буває, коментують щось.
А декотрі як заблудились…
Така уже реальність ось.

Запитують про різне теж,
Чи хочуть відповідь відразу.
Якщо питання все без меж, −
Це може викликать відразу.

Немов в окопі хтось сидить,
Лишень за всім спостеріга.
Живе цілком, якщо мовчить?..
Невже розвіялась снага?

Правдивий друг як та дружина
В житті найперше є один.
З ним дорога земна хвилина
І він не згадує провин.

13.08.12

© Микола Микосовський