Розмова з опікуном Миколаєм

Миколаю всещедрий і любий,

Що з узвишшям навік поріднивсь,

Ти хорониш від кривди та згуби…

Ми звертаєм свій погляд на вись.

Вірим: радо і миттю поможеш,

Посприяєш, щоб втіха зросла.

Бо як з Богом – втіка зло вороже

До дочасного світу дупла.

Прагнем тут піддаватися вірі:

Так як ти, коли був унизу,

Пам’ятавши, що всі будні сірі

Прочекають бентежну грозу.

Чудотворче ласкавості повен,

Знаєм: друзі ми завше твої.

Розганяєш скрізь, наша любове,

Беззаконь темних шумні рої.

У молитві ще просим поради,

Щоб зверстати щасливо цей шлях

І триматися міцно лиш правди,

Що є видна побожним здаля!

© Микола Микосовський

Св. мученик Пасив

Як відомо з минулого, св. Пасив був 11-літнім хлопчиком, якого зарубали мечем на початку ІV ст., тому що він не бажав зректися своєї християнської віри. Згодом мощі малого мученика було знайдено в римських катакомбах. В 1887 р. Папа Лев ХІІІ подарував їх василіянському новіціяту в монастирі св. Онуфрія у Добромилі. В 1905 мощі перенесли до Крехівської обителі, проте під час Другої світової війни священні реліквії, на жаль, зникли…

Ти дитиною малою

В обороні правди став.

Мав лише єдину зброю –

Віру в Господа Христа.


Проміняв життя,

У якому біль присутній,

На те щастя, що не гасне…

Добрий приклад незабутній.


В катакомбах потім вірні

Славні мощі віднайшли.

Небеса навіки рідні…

Нам на поміч поспіши!


Згадай про нас, Пасиве,

Перед Всевишнім Паном.

Змагаємось щосили –

Ним заповіді дано.

© Микола Микосовський

Миру й доброти сіяч

До святого Миколая
Вже не раз в житті взивав я:
Із терпких усіх недуг
Визволя небесний друг.

І рятує від незгоди,
І провадить в даль народи.
Ми б без нього не були
Там, де зорі вище мли.

Милі ласки доброчинця
Мчать до кожного, мов птиця.
З Божим люблячим слугою
Нам не холодно й зимою.

Не скупий він на розради
Та не хоче, щоб хтось зрадив
Вічного свого Творця,
Що згуртовує серця.

Миру й доброти сіяч!
Як прилине – тихне плач
І надія ожива.
Спас і він, як сонця два…

© Микола Микосовський

Благодійник знаний

Опікун нещасних
Миколай святий.
Милосердя вчасне
Йшло до бідноти.

Чесно жив у Мирах
Бладійник знаний.
Доброта накрила
Посивілі рани.

Погас буття вогонь,
Поквапного, хиткого.
Тепло його долонь
Зустрілося із Богом.

Поселилась чеснота
В серці тут безвиннім.
Згубну розкіш потоптав
І щасливий нині.

© Микола Микосовський

Зображення: http://catholicharboroffaithandmorals.com

Єдності місіонер

Єдності місіонер -

Родич Йосафат.

В сяйних небесах тепер

Рукодайний брат.


І апостол вічних правд,

І принадний цвіт.

Гріх достоту загнуздав,

Пригорнувши світ.


Вмер за надмету слугa,

Не лишив овець.

Муж піддався ворогам,

Їх любив святець.


Мрію мав аскет тривку...

Віри міць росла.

Зла підступного укус

Доторкнувсь чола.


Впору розмикав уста,

Церкву боронив...

Вів невтомно до Христа

Крізь ядучі сни!

© Микола Микосовський

Зображення: http://faithofthefatherssaintquote.blogspot.com

Радуйся, Йосифе милий

Радуйся, Йосифе милий,

Праведний мужу Марії.

Люди тебе полюбили -

Ти обійняв вірних мрії.


Батечку Спаса святого,

Долю щасливу вручи.

Хай світ крокує із Богом...

Жити по-людськи навчи!


Пестив Господнього Сина,

Тяжко на хліб заробляв.

Чистим був теж, мов сльозина,

Бачив спокусу здаля.


Потай в Єгипет тікав,

Взявши Христа і дружину.

Ірода злого рука

Взяти не встигла дитину.


Тож стережи християн,

Ласк уділи, помагай.

Щоб запросив Вишній Пан

Потім одразу у Рай!

© Микола Микосовський

Зображення: http://thecatholicfaithful.blogspot.com