Святий Миколай іде

 

Краєм Миколай іде,

Селами й містами.

Жвава дітлашня гуде,

Відчинивши брами.

 

Сивочолий, із мішком –

Борода густа.

Старець посланий Христом;

Стулені уста.

 

Має теплий капелюх,

Проника до хат.

Не боїться завірюх.

Кожен йому рад.

 

На обличчі милім – іній,

У сніжинках шуба.

Гість жаданий в Україні,

Ця особа – люба.

 

Щедрий вельми, не скупар,

Милосердя сіє.

Довга перед ним тропа…

Чи ми так умієм?

© Микола Микосовський

Розмова з опікуном Миколаєм

Миколаю всещедрий і любий,

Що з узвишшям навік поріднивсь,

Ти хорониш від кривди та згуби…

Ми звертаєм свій погляд на вись.

Вірим: радо і миттю поможеш,

Посприяєш, щоб втіха зросла.

Бо як з Богом – втіка зло вороже

До дочасного світу дупла.

Прагнем тут піддаватися вірі:

Так як ти, коли був унизу,

Пам’ятавши, що всі будні сірі

Прочекають бентежну грозу.

Чудотворче ласкавості повен,

Знаєм: друзі ми завше твої.

Розганяєш скрізь, наша любове,

Беззаконь темних шумні рої.

У молитві ще просим поради,

Щоб зверстати щасливо цей шлях

І триматися міцно лиш правди,

Що є видна побожним здаля!

© Микола Микосовський

Молитва до св. Миколая Чудотворця

О, святителю ласкавий!
До висотної держави
Ти звитяжно мандрував;
Покланявсь лише Творцеві:
Він вручає силу левів,
Щоб іти безстрашно в плав.

До знедолених і бідних
Все крокуєш мов до рідних,
Несучи для них дари.
Подаєш в гіркім терпінні
Руку тим, що в Україні
Й гучно кличеш догори.

Перев’язуєш всі рани
Нам любов’ю:
Божі плани
Розумієш, друже, мій;
Розсіваєш добрі вчинки
Всюди, звісно, без зупинки,
Хоч вирує буревій.

Я, славетний Миколаю,
Вірячи, Христа шукаю,
Бо ж чинив колись так ти.
Поможи мені у цьому,
Поможи мені у цьому,
Щоб угледіти потому
Щастя, що від висоти.

Отже, завітай в оселю...
Хай збагне людина й нелюд,
Що єднає доброта.
Щоб вона їх зігрівала,
А її блискучий спалах
Освітив цілком літа!

© Микола Микосовський