Святий Миколай іде

 

Краєм Миколай іде,

Селами й містами.

Жвава дітлашня гуде,

Відчинивши брами.

 

Сивочолий, із мішком –

Борода густа.

Старець посланий Христом;

Стулені уста.

 

Має теплий капелюх,

Проника до хат.

Не боїться завірюх.

Кожен йому рад.

 

На обличчі милім – іній,

У сніжинках шуба.

Гість жаданий в Україні,

Ця особа – люба.

 

Щедрий вельми, не скупар,

Милосердя сіє.

Довга перед ним тропа…

Чи ми так умієм?

© Микола Микосовський

Під покровом Діви Марії

До Марії нині

У своїй родині,

Спільно всі прийдім.

Нас вона рятує,

Щастя теж готує,

Де небесний дім.

З нею ми щасливі

І зростаєм в диві

Вже на цій землі.

Поміч від Цариці

Видна і в темниці,

Аж бракує слів…

Хай її покров

Ласка чи любов

Душу вмить зігріє.

Молимось до Діви,

Їй заносим співи:

Так тут багатієм!

13.10.2014

© Микола Микосовський

Розмова з опікуном Миколаєм

Миколаю всещедрий і любий,

Що з узвишшям навік поріднивсь,

Ти хорониш від кривди та згуби…

Ми звертаєм свій погляд на вись.

Вірим: радо і миттю поможеш,

Посприяєш, щоб втіха зросла.

Бо як з Богом – втіка зло вороже

До дочасного світу дупла.

Прагнем тут піддаватися вірі:

Так як ти, коли був унизу,

Пам’ятавши, що всі будні сірі

Прочекають бентежну грозу.

Чудотворче ласкавості повен,

Знаєм: друзі ми завше твої.

Розганяєш скрізь, наша любове,

Беззаконь темних шумні рої.

У молитві ще просим поради,

Щоб зверстати щасливо цей шлях

І триматися міцно лиш правди,

Що є видна побожним здаля!

© Микола Микосовський