Душа гартується в терпінні...

Душа гартується в терпінні –
У час терпких випробувань.
Лиш так досягнем височіні,
Мети всіх людських існувань.

Без нього люд забув би Бога,
Занурившись цілком в долівку.
Ходила б доля босонога.
У темноті тривог довіку.

Як від терпіння хтось втіка,
То все одно його знайде:
Така бо вже життя ріка…
Де ми сьогодні, друзі, де?

31.07.12

© Микола Микосовський

Сатана та святе

Вода свячена, мощі, хрест, ікони…
Цього боїться вельми сатана.
Тремтить, як вірні в церкві б’ють поклони,
Коли життя гріховність омина.

Тож бореться з усім, що миле Богу,
Спокушує висміювать святе,
Щоб згодом захопити душу вбогу,
Коли духовна стежка заросте.

У Церкві Спаса видиме спасіння,
Середників для святості доволі.
Знаходимо все в таїнствах прозріння,
Наповнюються Божим світлом долі.

30.07.12

© Микола Микосовський

Старе кадило

Старе кадило в храмі польовім
Тримаю у руці своїй я знов.
Від ладану димок царює в нім.
Воно − окраса багатьох церков.

Кадило це, мов свідок мовчазний,
Сьогодні про минулість свідчить теж.
У подих задивляюсь неземний,
Що лине з долу до Господніх веж.

30.07.12

© Микола Микосовський

Брехливі очі

Під маску не сховать очей брехливих:
Душа з них визирає, бо свобідна.
Коли обличчя в посмішках зрадливих,
Тоді нам доля нічия нерідна.

Лиш щирість очищає всі шляхи,
Неправда підсуває завше пута.
Тому нехай обману реп’яхи
Не роблять з когось притьмом шалапута!

29.07.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.superbwallpapers.com

В лабетах астрології

Одночасна нібито віра у всемогутнього Творця та магічні астрологічні прогнози – нонсенс. Дивує, якщо чесно, численне псевдохристиянство (напівпоганське вірування), що намагається весь час поєднати непоєднуване проти чіткої волі Бога та Його Провидіння. Це все також є відомою приманкою древнього змія (образу сатани) і заодно прогрішенням проти першої заповіді Господа, щоб «не мати інших богів…».

Заманили легковірних гороскопи,
Очі їх облудою покрили.
Оминають Бога швидко стопи –
Люд бажа... духовної могили.

Вірить в ці дурниці без розсудку,
Ставить свічку Вишньому і бісу;
В себе ще жбурля гріховну грудку,
Теж втрача спасіння під завісу…

Не керують зорі цим життям
І чужа побожності магічність.
Знаки Зодіаку – прикриття.
Нечисть править бал… Ось де трагічність.

Гріх до астрології звертатись:
Церква це свята забороня.
Треба вже нарешті спам'ятатись,
Не іти щоденно навмання!

28.07.12

© Микола Микосовський

Божа благодать

Чи Божа благодать над нами?
Чиїми є в житті синами,
Дочками, взагалі дітьми?
Куди крокуємо щоднини?..
Чи, може, схожі до хмарини,
Котру несуть вітри пітьми?

У ласці Господа – надія.
У ній же не страшна стихія
Проблем дочасного життя.
Цю правду слід тепер збагнути,
Щоб дух не залишивсь прикутим…
Не тішить дідька окуття!

28.07.12

© Микола Микосовський

Жінка зі запахом покійника

Раніш в Карпатах жінка проживала,
Яку минали часом там горяни:
Від неї було чути запах… трупа…
Ну хто з такою говорити стане?

Самотність докучала їх не раз.
Мовчання бабці, знане багатьом,
Не шкодило сусідам голосним.
Здавалась старість штучним, дивним сном…

Вже звикла, що ночами в її хату
Навідувавсь… покійний чоловік.
Лиш перший раз страшенно налякалась.
Та заспокоїв він її торік.

Його вона любила в час життя,
Тож побивалась гірко після смерті.
Дітей не мали… Бог не посилав.
Ходили б поміж людом не обдерті.

Померлий говорив про потойбіччя,
Про душі, що бажають стріти спокій.
Пізніше розпрощався назавжди…
Лишились, отже, роздуми глибокі!

26.07.12

© Микола Микосовський