Про окультну ментальність

Гаррі Поттер в голові,

Гороскоп, фен-шуй і йога…

Поселивсь у хаті Вій,*

В серці місце є для Бога?

А диявол – це не казка:

В злі активний він завжди.

Нас рятує Божа ласка –

Станьмо в Господа сліди.

Християнство – світла путь,

Гріх магізму їй чужий.

В небі нас без цього ждуть,

Тож минаймо шлях слизький!

01.05.2020

----------

* Вій – персонаж української демонології, що володіє довгими й густими віями (повіками), через які нічого не бачить. Коли нечиста сила піднімає вії, його погляд вбивчий і руйнівний. Найповніше описаний та популяризований Миколою Гоголем в однойменній повісті (Вікіпедія).

© Микола Микосовський

Лиш Богові потрібен ти...

Лиш Богові потрібен ти

В підступному земному світі…

Як навіть обійдеш світи –

Без Нього в зла потрапиш сіті.

Довкола скрізь розчарування,

Розбиті мрії і любов…

Тяжкі сумління катування,

Якщо ще Світло не знайшов.

Мінливі люди, їх слова.

Від всяких зрад немає схову.

Хтось сам як квітка польова,

Котру вкидають теж до рову…

Усе розвіється туманом,

Лиш лишиться Господній слід.

Хай радість б’є з душі фонтаном

І біль розтопиться, мов лід!

28.07.2017

Харківщина

© Микола Микосовський

Вірус содомії

«Єдиним ядом для розуму є пристрасть, бо хибне міркування швидко змінюється, якщо вона промине» (Шефтсбері, англійський філософ).

Давно проник у світ Содому морок,

Заторкує проблема чи не всіх.

Людина забуває, що є порох…

Про помсту кличе до небес цей гріх.

Як можна так втрачати людську гідність,

Підтримувать розпусту в гей-парадах?

Суспільство нищить скрізь така безплідність

І розквіт не з’являється у вадах…

Грішити права нам ніхто не дав.

Веде до пекла той содомський вірус.

Та й небезпечний він, немов удав,

Бо нищить в серці християнську віру.

До Бога схожі тим, що душу маєм.

Святе Писання стереже від зла.

Так можем не втішатись згодом раєм,

Якщо мораль розвіємо дотла.

Статевість наша – це Господній дар.

У чистоті стаємо теж людьми.

Відбиймо тут нечистого удар,

Щоби майбутнє не зійшло до тьми.

Сім’ю сьогодні варто берегти

Від різних аморальних, згубних впливів.

Для чого вниз котитись без мети?

Не будем у гріховності щасливі!

15.06.2016

© Микола Микосовський

Молитва за відвернення війни

Боже, від війни рятуй,

Давши благодать святу,

Щоб ми жили дружелюбно

І не діяли всі згубно.

Не бажаємо тривог…

Господи, цей діалог

Хай єднає нас з Тобою

Й не згаса мерщій росою.

У житті теж прагнем миру,

Хочем вибратись із виру

Злоби, підступу та болю,

Що штовхають у неволю.

Спокій хай панує скрізь,

Щоб поменшало тут сліз

І в добрі єднались люди,

Вільні від гріха облуди!

18.07.2014

© Микола Микосовський

З Новим роком і Різдвом!

З Новим роком і Різдвом!

Щоб не стрілися зі злом,

Що лежить розбитим склом…

Ангел хай торкне крилом.

Не страшний і бурелом,

Як крокуємо з Христом.

Богу дяка і псалом.

Хай над містом і селом

Час новий цвіте добром!

01.01.2014

© Микола Микосовський

Міць Христового хреста

Хрест – це пам’ятник любові

Спаса з неба до людей.

Вчителя слова святкові

Пил змітають із очей.

Від гріха пересторога

На стрімких життя шляхах.

З ним щезає неспромога:

Ми ж на Господа руках.

Хрест ─ також дороговказ,

Вказує мету єдину.

Люд до Вишнього оаз

Тягнеться в терпку хвилину.

Як драбина в небеса

Є для нас Ісуса хрест.

Він дарує чудеса…

На землі це Божий перст!

26.09.2013

© Микола Микосовський

Потяг втомлених надій...

Потяг втомлених надій

Мчить життєвим полем.

Провідник Господь в нім −мій…

Зрозумій це, доле.

Що наснагу із небес

Посила Всевишній.

На духовний Еверест

Мчать теж мрії пишні.

Вічність потяга зорею

З майбуттям у парі.

Тут чимдуж спішу за нею

В кожнім Божім дарі.

Хай ясніє всяка мить,

Всі щоденні хвилі.

Потяг той постійно мчить…

З Богом справи милі!

13.02.13

© Микола Микосовський

З Вишнім чудеса можливі...

Можна сонечко схилити

До душі своєї

І зірки теж запалити,

Вклавши світлість в неї.

З Вишнім чудеса можливі, –

Як міцніє віра.

Люди чуються щасливі,

Не чека їх прірва…

06.02.13

© Микола Микосовський

Про боязнь кінця світу

Боятись треба грішного життя,

А не щораз нового кінця світу…

Постійно чути лжепророцтв виття  −

Аж із часів Старого Заповіту.

Якщо із Богом, то звідкіль цей страх,

Ця паніка, тривоги зайві всюди?

Прийде кінець усьому не у снах,

Та Вишній знає дату, а не люди…

Найкраще думать про кінець тут зла,

Котре ми творим на землі щоднини.

Щоби душа в добрі завжди цвіла

У славі вічній Божої дитини!

28.11.12

© Микола Микосовський

Якщо душа є Богу мила...

Якщо душа є Богу мила,

То Він дає їй справжні крила,

Котрі несуть у синю даль,

Де Правди сяйна є скрижаль.

Христу почути важко тих,

Чий голос для Добра затих

І хто відмовився від Нього…

Чи стріне щастя поза Богом?

Тому єднаймося із Вишнім,

А не з важким гріхом колишнім

Чи тим, що мучить нас тепер –

Спаситель же за всіх помер!

02.11.12

© Микола Микосовський

Молитва до надійного Бога

Боже, в душу увійди

Й дай живої їй води.

Хай Твої ведуть сліди –

Ти надійний є завжди.

Видні нам небес сади,

Що для вірних насадив.

Захисти все від біди

Та візьми добра плоди.

29.10.12

© Микола Микосовський

Подобатися Богові

Сподобатись всім – не під силу

Людині грішній на землі,

Хоч усмішку даруєм милу...

Таке буття в життєвій млі.

Для багатьох душа чужа,

Котру ми маємо у тілі,

І нелюбов, як та іржа,

Сліди лишає проржавілі…

Подобаймося перш Творцю,

Звільнившись із гріхів кайдан.

Тож не забудьмо мудрість цю:

Господь рятує від оман!

25.10.12

© Микола Микосовський

В Божій правді

Чи хочеш жити в Божій правді,

Скорившись тут Господній владі,

Щоб в небесах були всі раді?

Важке питання, та насправді

Стоїть лінивість на заваді

В гучній життєвій цій естраді…

Видніє в істині свічаді

Те все, що оживля в відраді,

Котру Господь у зорепаді

Вруча святим, теж грішній банді…

23.10.12

© Микола Микосовський

Життя як фантастичне кіно...

Подумай, що життя – кіно,

В котрім не все ще є «багно»,

Не вся теж дійсність, наче тінь:

Бог нас виводить із падінь.

Є також фільми фантастичні.

Часами сцени макабричні,

Та не давай душі в оренду…

Чи ти бажаєш «хепі-енду»?

20.10.12

© Микола Микосовський

Про щиру молитву

Молитва щира мила Богу.
Вона освітлює дорогу,
Знімає із душі тривогу,
Збагачує людину вбогу.

17.10.12

© Микола Микосовський

У світі зламаних сердець

У світі зламаних сердець

Непросто йти лиш напростець…

Коли хтось є духовний мрець,

То все іде з ним нанівець.

Якщо ж за правду він борець

І теж є миру посланець –

Речей важливих це знавець,

Якому дорогий Творець.

Такий є скрізь добра співець,

Що бачить в Бозі свій кінець

Життя земного... Це мудрець!

14.10.12

© Микола Микосовський

Не біймося людей...

Не біймося людей,

Тих, що руйнують тіло.

Ідім із Богом сміло

Крізь марево ночей.

Що людське – тимчасове

І не страшне для вірних,

Всіх християн покірних,

Бо ж небо жде чудове.

Під сонцем все мине.

Замовкнуть вороги –

Низькі земні «боги»…

Ще долю хтось кляне?

09.10.12

© Микола Микосовський

Якщо ти українець

Якщо ти українець

І віриш в палець Божий,

То вчуєш крик Вкраїни
У день, що не погожий.

Вона всіх часто кличе

Та просить допомоги;

Від ворогів страждає

Часами до знемоги.

У єдності міцніє

Надійних громадян,

Що радо рідну землю

Лікують скрізь од ран.

Правдиві українці

За неї молять Бога,

Бо стежка батьківщини

До щастя й миру − довга…

03.10.12

© Микола Микосовський

Коли у душу стукає печаль...

Коли у душу стукає печаль,

Тоді мигцем поглянь в небесну даль–

Дарує звідти Бог розраду впору

І силу теж дає піднятись вгору.

Що може буть сильніше в мить тривог,

Коли дощем проблеми заливають?

Лиш з Вишнім найцінніший діалог:

Його слова повік не проминають.

Надія, віра та любов – це лік

У час важкий, як докучає темінь.

Не спинить світ земний страждань потік…

Тривке Господнє Слово, наче кремінь.

Тож хай Творець огорне це життя,

Всі пастки допоможе обійти.

Подумай, чи Його ти вже дитя,

Яке бажає Батька доброти!

27.09.12

© Микола Микосовський

Життєві пошуки

Чого шукаємо в житті,
Де зір найбільше наш кружля?
Мандрує він по висоті?
Як так, то не страшна земля,
Точніше всі її терпіння,
Які гартують душі кволі –
У них спасіння є коріння.
Послушні будьмо Божій волі,
Бо в цьому мудрість чимала:
Міцніє завше панцир віри
Простіше уникати зла
Й буття не гасне буднем сірим…

31.08.12

© Микола Микосовський