Сила автентичної віри

Немудрі вірять в гороскопи,

У те, що пахне лиш гріхом...

Не всіх ведуть до неба стопи,

Не кожен дружить із Христом!

Великий скарб — це справжня віра,

Без лжепророцтв чи забобонів...

Її несім до Ювеліра,

Що світ тримає на долоні!

02.04.2013

© Микола Микосовський

Якщо душа є Богу мила...

Якщо душа є Богу мила,

То Він дає їй справжні крила,

Котрі несуть у синю даль,

Де Правди сяйна є скрижаль.

Христу почути важко тих,

Чий голос для Добра затих

І хто відмовився від Нього…

Чи стріне щастя поза Богом?

Тому єднаймося із Вишнім,

А не з важким гріхом колишнім

Чи тим, що мучить нас тепер –

Спаситель же за всіх помер!

02.11.12

© Микола Микосовський

Кроки з Богом

Якщо із Богом крокувати –
Проблеми можна всі здолати,
Безвихідь часто – тільки смерть…
Що нас заповнює ущерть?

Коли спимо в гидких гріхах,
То бачимо страшне у снах,
Бо не від Господа вони –
Це часто подих сатани.

Лежать не слід у морі зла,
Бо доокіл тривог зола,
Що не заметена ще часом…
Давайте вгору йти із Спасом.

22.08.12

© Микола Микосовський

Божа благодать

Чи Божа благодать над нами?
Чиїми є в житті синами,
Дочками, взагалі дітьми?
Куди крокуємо щоднини?..
Чи, може, схожі до хмарини,
Котру несуть вітри пітьми?

У ласці Господа – надія.
У ній же не страшна стихія
Проблем дочасного життя.
Цю правду слід тепер збагнути,
Щоб дух не залишивсь прикутим…
Не тішить дідька окуття!

28.07.12

© Микола Микосовський

Життєві перемоги

Щоб в житті перемагати –
Треба Бога прославляти
І здружитися з любов’ю,
Та щоб це не було грою,
А реальністю завжди.
Щоб скрізь Дух Святий водив,
Відвертав од пасток зла –
Ця потреба немала…
Хай вирують перемоги.
Щоб усі земні дороги
Розминулися із горем…
Без Христа суспільство хворе!

22.06.12

© Микола Микосовський

Зробімо місце

Зробімо місце
В серці для Бога.
Без Нього кожна
Душа убога.

Спас у кивотах
Прожива здавна.
Святе Причастя -
Вірним, як манна.

Перед могутнім
Вклонімось впору.
І наче птаство,
Линьмо угору.

Цар славний, знаєм,
Вміє мирити.
З неба любов’ю
Світ весь помитий.

Рай відчинивши,
Син Божий – з нами.
Жде нас у храмах,
Манить слідами.

Хліб цей небесний
Моці дасть радо.
Також не буде
Гріх бити градом!

© Микола Микосовський

Життя – поразки й перемоги...

Життя – поразки й перемоги,
Мандрівка у цей світ розлогий,
Постійне пізнання Творця.
Також радіння та боління
І дроблення гріхів каміння -
Вмивання людського лиця.

Живем по-справжньому не завше...
Чи бережем коріння наше,
Котре походить ще з Едему?
Лишеть тоді осягнем щастя,
Коли нам одягнуть удасться
Чеснот принадну діадему.

10.05.12

© Микола Микосовський

Зернятка віри (рубаї)

1.Чимдуж втіка життя, мов той пісок

Крізь пальці… Прагне серце до зірок

І часто ударяється об землю…

Аж хочеться прийти знов до казок.


2. Господь навчає дихати мене

На цій долині сліз, де смерть жене

І дідько із гріхами у кишенях…

Та пам’ятаю : щастя лиш одне.


3. Великий подвиг до висот іти!

Сказати собі можу: це не ти,

Бо тону у гріховнім баговинні…

Однак горнусь до Царства Доброти.


4. До молоді у школу я спішу,

Хоча вона дарує регіт, шум..

Їм хочу розказати про Христа…

Бо це, наприклад, краще від ушу.


5. Розпуста, наркоманія, тривоги…

Хтось може йти не знаючи, що роги

На голові із кожним днем ростуть…

Без Світла не побачимо дороги.


6. Буває – не подобаюсь собі…

Паду, лежу в невпинній боротьбі,

Духовної поради потребую…

Без ласки Бога важко в цій добі.


7. Душа людини без молитви в’яне.

Вона – бальзам на всі душевні рани,

Породжує надію з миром в ній…

І радо б’ється серце полум’яне.


8. Заглиблююсь у дійсність непросту.

Як з Господом – в духовності росту,

Спішу до Правди, бо вона безсмертна…

Щодня себе дарую я Христу?!

© Микола Микосовський