Краєм
Миколай іде,
Селами й
містами.
Жвава
дітлашня гуде,
Відчинивши
брами.
Сивочолий,
із мішком –
Борода
густа.
Старець
посланий Христом;
Стулені
уста.
Має теплий
капелюх,
Проника до
хат.
Не боїться
завірюх.
Кожен йому
рад.
На обличчі милім
– іній,
У сніжинках
шуба.
Гість
жаданий в Україні,
Ця особа –
люба.
Щедрий
вельми, не скупар,
Милосердя
сіє.
Довга перед
ним тропа…
Чи ми так
умієм?
© Микола Микосовський
