Вітер ілюзій

Для чого жить ілюзіями все,
Якщо їх вітер в небуття несе?
Реальність же надійна більш завжди –
Повсюди майорять її сліди.

Її ковтати можем безупинно,
Бо дійсність жде на кожного гостинно.
Знаходимо у ній не раз правдиве
І відтинаєм те, що неможливе.

Така вже очевидність є у світі,
Що другорядне затяга у сіті,
А головне чомусь не всім підходить…
Чи нас в житті проміння правди водить?

Не варто будувать з повітря замок:
Відсутній там життя чудовий ранок…
В ілюзіях затихла марнота
І днів швидких убога пустота!

14.09.12

© Микола Микосовський

Не забувай, що ти людина...

Не забувай, що ти людина,
Яка до вічності повинна
Все йти крізь нетрі суєти,
Теж інших бачачи хрести.

Терпіння, сум – це лиш дочасність…
Душа вдягається в прекрасність,
Коли минаєм тінь гріха,
Що у неволю запиха.

Для чого сенс життя губити,
А потім вовком всюди вити?
Господь же розум дав у дар…
Жахний нерозуму удар.

Правдиво жити завше подвиг.
Якщо до неба лине подих, −
Життя отримає корону,
Котру дасть Бог, уставши з трону…

15.08.12

© Микола Микосовський

Добро не слабше зла

Не думай, що добро є слабше зла
І що поглине темрява вселенну:
Не з криці ж на землі усяка мла…
Спіймати можна кожну мить священну.

В надії кріпить вміло Абсолют,
Теж помагає досягнуть вершин.
Хай скрізь звучить Всевишньому салют.
Не бійся ти нечистого лавин!

14.08.12

© Микола Микосовський