Скарб батьківщини

 

«Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може» (Джордж Гордон Байрон).

 

Батьківщина – дар Творця для нас,

Дим її солодким є завжди.

Правда ця є цінною для мас,

В даль щасливу предків звуть сліди.

 

Україна рідна для вкраїнців,

Бо зростила їх, як рідна мати.

Бачим на історії сторінці:

Треба свою землю захищати.

 

Запорожців славні ми нащадки,

Січових стрільців, усіх героїв.

Ворогів безжалісні нападки

Блякнуть швидко від міцної зброї.

 

Бережімо рідний край сьогодні,

Відбиваймо окупантів стріли.

Хай торкнеться світу перст Господній,

Щоб народи дружньо мир зустріли!

 

22.02.2022

© Микола Микосовський

Сум і радість днів прийдешніх

Сум і радість днів прийдешніх

Стрінуть кожного із нас.

Зродяться слова сердешні,

Як спійма тривожний час?

Нарікання – це не вихід:

Є шляхів довкола тьма.

Легко впасти у безвихідь,

Де стоїть стіна німа…

Віра тягне розум вгору

І всі двері відчиня.

Тож спішім до Бога впору,

Бо Його ми дитиня!

28.04.2015

© Микола Микосовський

Якщо ти дивишся в минуле...

Якщо ти дивишся в минуле –

Добро із нього витягай,

Адже душі торкався рай…

Будить не варто зло заснуле.

Життя – це теж хвилини світлі.

Ясніють в Бозі людські кроки,

Як шлях вузький, а не широкий,

Коли думки навік розквітлі!

08.12.12

© Микола Микосовський

Втеча світу від Господа

Від Господа втікає грішний світ,
Хоча бажа добробуту тривкого…
Хіба предвічне Боже Слово – міт?
Немає щастя в нищенні святого.

У світі бачим зла стрімку ріку,
Розпусти сплеск і гріх на п’єдесталі;
Збудовані оселі на піску…
Не в Церкві всі – духовному шпиталі.

Земне рятує сяйво від небес,
Що проганяє темряву із пекла.
Тому нехай несе життя експрес
Туди, звідкіль втекла печаль запекла!

18.09.12

© Микола Микосовський

Не забувай, що ти людина...

Не забувай, що ти людина,
Яка до вічності повинна
Все йти крізь нетрі суєти,
Теж інших бачачи хрести.

Терпіння, сум – це лиш дочасність…
Душа вдягається в прекрасність,
Коли минаєм тінь гріха,
Що у неволю запиха.

Для чого сенс життя губити,
А потім вовком всюди вити?
Господь же розум дав у дар…
Жахний нерозуму удар.

Правдиво жити завше подвиг.
Якщо до неба лине подих, −
Життя отримає корону,
Котру дасть Бог, уставши з трону…

15.08.12

© Микола Микосовський

Очі догори

Піднявши очі догори,
Позбутись можна смутку.
Беруть в полон земні яри?
Тоді роби це хутко.

Із неба сяє Божий лик,
Душі вділяє радість.
Коли ти вверх дивитись звик –
Погасне всяка слабість!

11.08.12

© Микола Микосовський

Найбільше Добро

Господь − Добро найбільше на Землі.
Не збудував Він світ оцей на склі –
Небесна мудрість втілилась в творіння,
Пустивши в душах золоте коріння.

Як можна жить й не дякувать Творцеві
За квіти, трави, води кришталеві
І за усе, що прикраша життя,
Відводячи всіх нас від небуття?

На жаль, невдячних доокіл багато,
Що теж із Вишнім борються завзято,
Хоч Бог у всемогутності безмежний
І від обмежень людства незалежний…

Ми діти Божі або сатани,
Живемо у свободі чи в сваволі.
Якщо гріхи над нами є пани,
То щастя не знайдем на видноколі.

18.07.12

© Микола Микосовський

Життєві перемоги

Щоб в житті перемагати –
Треба Бога прославляти
І здружитися з любов’ю,
Та щоб це не було грою,
А реальністю завжди.
Щоб скрізь Дух Святий водив,
Відвертав од пасток зла –
Ця потреба немала…
Хай вирують перемоги.
Щоб усі земні дороги
Розминулися із горем…
Без Христа суспільство хворе!

22.06.12

© Микола Микосовський

Земний пріоритет

Що важливіше у житті:
До себе йти, до Бога, ближніх?
Слова, звичайно, не пусті,
Бо й бачим марність днів колишніх.

Божків на світі цім чимало.
Гріхів в’язниці повні болю,
Котрий лягає покривалом
На хитру та зрадливу долю.

То що ж у центрі існування
Стоїть на вічності дорозі?
Якщо спішим до неба зрання,
Тоді заснемо в перемозі!

30.05.12

© Микола Микосовський

За Тобою, Боже, йду...

За Тобою, Боже, йду
У тривожнім часі.
Спотикаюсь об біду,
Поможи невдасі.

Господи, почуй мене
І зігрій любов'ю.
Хай тривога вмить засне,
Бо торка зимою.

Завше будь Поводирем,
Батечку наш милий.
Щоб втішались кожним днем,
Дай для праці сили.

Ти в серцях обмитих є
Жалем досконалим.
Люд живу водицю п'є:
Манять неба зали.

© Микола Микосовський

Вічність нам відкрита Богом...

Вічність нам відкрита Богом.

Божа істина є всюди.

Сяйво щастя золотого,

Знають вірні - вічним буде.


Слово Вишнього мов скеля,

Попри секти, атеїзм...

Церкві Божій небо - стеля,

А життя - в узвишшя віз.


Таїнства святі - могутність,

До спасіння всіх ведуть.

Сповідь, Хрещення... Присутність

Спаса в храмі. Ось де суть!


Душу бережім єдину,

Вірою підперезавши:

Так в лиху якусь годину

Вічність стане скарбом нашим.

© Микола Микосовський