В розпусті потопає світ...

В розпусті потопає світ,

Котру впускають в різні двері…

Культ сексу нині вже не міт.

Видніє бруд як на папері.

Як тіло ідолом стає

В полоні пристрастей низьких,

То чи на троні розум є?

А може він уже затих?..

Котитися найлегше вниз,

Ніж прямувати в сяйну вись.

Темнієм від духовних криз.

Жаліти може хтось колись…

01.12.12

© Микола Микосовський

Втеча світу від Господа

Від Господа втікає грішний світ,
Хоча бажа добробуту тривкого…
Хіба предвічне Боже Слово – міт?
Немає щастя в нищенні святого.

У світі бачим зла стрімку ріку,
Розпусти сплеск і гріх на п’єдесталі;
Збудовані оселі на піску…
Не в Церкві всі – духовному шпиталі.

Земне рятує сяйво від небес,
Що проганяє темряву із пекла.
Тому нехай несе життя експрес
Туди, звідкіль втекла печаль запекла!

18.09.12

© Микола Микосовський