ПРО СПРАВЖНЄ РІЗДВО

Різдво – це не Санта й Олені

І навіть не різні дарунки.

Що бачимо ми в сьогоденні?

Для Господа всі візерунки?..

 

Різдво без Христа, в суті, пустка,

Хоч майже весь рід за столом…

Не є головна зими хустка

Над кожним тепленьким чолом.

 

Різдво – це початок спасіння,

Ісуса у нім збережім.

Колядки несуть нам прозріння,

Нагадують: в небі жде дім.

 

Різдво – це народження Спаса

І дух Пресвятої Родини.

А віра, духовна прикраса,

Є даром теж Богу щоднини!

© Микола Микосовський

Про окультну ментальність

Гаррі Поттер в голові,

Гороскоп, фен-шуй і йога…

Поселивсь у хаті Вій,*

В серці місце є для Бога?

А диявол – це не казка:

В злі активний він завжди.

Нас рятує Божа ласка –

Станьмо в Господа сліди.

Християнство – світла путь,

Гріх магізму їй чужий.

В небі нас без цього ждуть,

Тож минаймо шлях слизький!

01.05.2020

----------

* Вій – персонаж української демонології, що володіє довгими й густими віями (повіками), через які нічого не бачить. Коли нечиста сила піднімає вії, його погляд вбивчий і руйнівний. Найповніше описаний та популяризований Миколою Гоголем в однойменній повісті (Вікіпедія).

© Микола Микосовський

Захисники зла

У каламутнім світі нині

Почути можна геть усе…

Людина в частій блуканині

До Бога, що в душі несе?

Захисників немало зла:

Розпусти, темних гей-парадів…

В серцях гріховність проросла

І вірні Богу тим не раді.

Жахне обличчя є гріха.

Його засуджує Творець.

Диявол в прірву запиха…

Хто біса друг – духовний мрець.

Добро хай буде на меті:

Мораль, духовність, віри щит…

Здолаймо зло у цім житті,

Бо з ним наш лик тут не блищить!

26.06.2018

© Микола Микосовський

Діти без Бога

Ростуть без Бога діти –

Нема молитви вдома

І в церкві із батьками…

Така духовна «кома».

Чи є Господь в родині

На місці головному?

Це видно добре збоку

Та випливе потому...

Безбожність не зігріє,

Не дасть в біді потіх.

Якщо ми християни,

То не плекаймо гріх!

21.02.2018

 © Микола Микосовський

Про Погінську Богоматір

У Покутськім краю

Є свята земля.

До Цариці Діви

Лине люд здаля

Жде в іконі Мати

Всіх серед краси.

Зветься край Погоня –

Бог його зросив.

Материнська ласка

Сяє там зорею.

Чудеса рясніють

Сонцем над душею.

Цей куток Вкраїни

Світлий від молінь.

В небо Провідниця

Йде до поколінь.

Тож спішім в Погоню

У Марії храм.

Залишім тривоги,

Тішмося життям!

© Микола Микосовський

Віра (акростих)

Веде до Бога в час важкий

І сил в терпінні додає.

Ростемо з нею як святий,

А також гріх нас менше б’є!

27.11.2013

© Микола Микосовський

Розвій гріховного окультизму

Зливання олова чи воску…

Кругом вирує окультизм.

Торкається диявол мозку,

Дарує в злі скрізь фанатизм.

Від магії душа темніє –

Правдива віра їй чужа.

Нечистий зерна смерті сіє…

Язичництва шкідлива ржа.

Не є тотожні світло й тінь,

Немов із пеклом небеса…

Під звук шаманських шепотінь

У серці праведність згаса!

А де ж правдиве християнство,

Що вільне від магічних пут?

Як в небі наше громадянство,

Тоді чому це чиним тут?

13.11.2013

© Микола Микосовський

Найлегше і найважче

Найлегше душу погубити,

Найважче віру зберегти...

Як світ об тебе ноги витер —

Не бідкайсь, як із Вишнім ти!

08.04.2013

© Микола Микосовський

Сила автентичної віри

Немудрі вірять в гороскопи,

У те, що пахне лиш гріхом...

Не всіх ведуть до неба стопи,

Не кожен дружить із Христом!

Великий скарб — це справжня віра,

Без лжепророцтв чи забобонів...

Її несім до Ювеліра,

Що світ тримає на долоні!

02.04.2013

© Микола Микосовський

З Вишнім чудеса можливі...

Можна сонечко схилити

До душі своєї

І зірки теж запалити,

Вклавши світлість в неї.

З Вишнім чудеса можливі, –

Як міцніє віра.

Люди чуються щасливі,

Не чека їх прірва…

06.02.13

© Микола Микосовський

Подих Святого Духа

Думки дарує світлі Дух Святий:

Його шаную завше ще з дитинства;

Рятує Він мене від пустоти

Життя… Все заклика до побратимства.

Відсвіжує Святого Духа подих

І мудрість Божу посилає в дар,

Що надихає на духовний подвиг

Повсюди, де Господь − наш Володар.

Цим Світлом Духа ділюся із людом

Аби стежки суспільства теж ясніли.

Милуюся божественним «етюдом»…

Чи ми його вже вірою зустріли?

Хай всесвіт весь цвіте у Святім Дусі

Та не зітліє скарб душі в спокусі!

05.10.12

© Микола Микосовський

Я вірю й не вірю...

Я вірю в Божу перемогу
І в те, що сила лиш в Добрі.
Що в нетрях теж знайти дорогу
Все можу – Світло ж угорі.

Не вірю у минущість Правди,
Бо блиск її не гасне вмить.
Іду, долаю барикади
І вогник віри ще горить…

06.09.12

© Микола Микосовський

Коли життя – обитель зла

Коли життя – обитель зла,
Якщо вирує негатив:
Дивись, чи віра не мала,
Адже довкола вдосталь див…

05.08.12

© Микола Микосовський

Віра-безвір’я

Одних гартує віра Бога,
А інших присипля безвір’я.
Пізнати вічне неспромога
Заслонює думок сузір’я.

Правдиве щастя в Абсолюті,
Який створив усе для нас.
Стають без Нього люди люті,
Не носячи Добра прикрас!

06.07.12

© Микола Микосовський

Зізнання

Припадаю на коліна,
Аби ненька Україна
Очі витерла від сліз,
А життя експрес довіз
До країни вічних втіх,
Щоб з лиця землі зник гріх
Та на компроміс я йшов
Й був покірний, ніби Йов.
І не гнався за комфортом...
Утечи геть, знеохото.
Змалечку звик працювати,
Полюбивши степ, Карпати.
Боже, – Поводир Ти мій
Ніжністю дитя зігрій.
Хай росте скрізь доброта,
Справедливість, чеснота!

© Микола Микосовський

Тимчасовість чистилища

Чистилище - очищення хрищених,

Які зійшли зі світу в ласці Бога.

Надія визволяє всіх стражденних.

Безсилі перед нею біль, знемога...


Їх приязнь Абсолюту огорта -

Шукали діти Батька у житті

Й порад просили в Господа-Христа...

Дмвмлись теж на Світло в майбутті.


Добро чинить старались на землі.

Мандрівку осявала досконалість.

Являлася їм сутність Божих слів,

Та часом потрапляли у недбалість.


Спокутувати мають всі провини,

Щоб залишитись з Правдою повіки.

Куштують зараз гіркоту сльозини...

Для них терпіння, то спасенні ліки.


Не кожного покличуть зразу в Рай.

Відбути мусять, отже, певний строк.

Далеким вигляда крик вражих зграй...

Теж відають, що дасть Творець вінок.


А очі відкрива св. Писання:

Читаєм там, що Юда Маковей

До Господа послав переблагання,

Приніс за мертвих жертву той юдей.


Бажав, аби звільнились од гріха

І бачили Всевишнього лице.

Цар чув, коли він з вірою прохав...

Є прикладом для вірних душ оце.


Молімося і ми тут за таких.

Ісус, відома річ, похвалить вчинок.

Хоч голос предків богобійних стих...

Їм помагаймо, друзі, безупинно!

© Микола Микосовський

Втома

Я втомивсь від усього, що зле, −
Що тривожить, безчестить у злобі…
Хочу йти скрізь за Світлом, але
Підступає нечистий в оздобі.

Лицемірство у масках яскравих,
Хижість, хамство, образи ятрять.
Підсувають життю часто справи
Повні трути і болю, і втрат.

Чвари, бійки, розпуста, розбої…
Утомивсь через них я так само:
Відверта це від стежки вузької…
Поможи нам, Ісусова Мамо!

Доброта не буває чужою.
Від нещасть я рятуюсь і нею.
А вона, мов любов, є росою
На засохлі думки… і зорею.

Може стратити зло теж мене,
Захопить у проклятий полон.
То паду, то встаю… Все земне
Є водночас і дійсність, і сон.

Тільки з Богом тут жити надійно –
В суєті зберігати святе.
Із Всевишнім крокую постійно,
І щодня моя віра росте!

2.03.06.

© Микола Микосовський