Найважчі речі у житті

Є справи нелегкі у цьому світі −

Не кожен може радо їх робити,

Хоч ними все суспільство оповите…

Проблеми з цим у будь-якім столітті.

Найперше – віддавати людям борг,

Аби вони не ждали хто-зна скільки.

Для чого будувать ворожі спілки?

Сваволя не веде до перемог.

А друге – це молитись завше Богу,

Який у тиші часто промовля

Та бачить всіх своїх дітей здаля…

В молитві бути маємо ми змогу.

За хворими (це третє) доглядати…

Не день, не два, не раз цілі роки,

Коли й тебе болять уже боки…

Найважчі речі варто також знати!

14.06.2013

© Микола Микосовський

Надію день новий несе...

Надію день новий несе,

Майбутність огорта.

Не втримати в руках усе…

Куди несуть літа?

Якщо в небесну височінь,

Тоді живем як слід,

Не схожа теж душа на тінь –

Лишає світлий слід.

Коли ж у темряві гріха,

Минає час під сонцем:

Людина робиться лиха…

Хто є їй охоронцем?

02.02.2013

© Микола Микосовський

Де нас ждуть

Як добре там, де нас хтось жде

Та спогади тримає −

Такий собі малий «едем»,

Що душу обіймає.

Де ждуть батьки, кохані, друзі,

Яким ти не байдужий…

Життя блищить на виднокрузі,

Стаєш теж духом дужий.

08.11.12

© Микола Микосовський

Пронесімо у серці надію

Пронесімо у серці надію,
Умиваймося світлом чеснот.
Теж накриймо невинністю мрію,
Щоб розвіявся подих скорбот.

Зір звернімо сукупно у даль,
Бо Всевишнього сяє там трон
Весь прозорий, неначе кришталь.
Хай не буде на це перепон.

До Ісуса в терпінні ідім:
Приклад Спаса завжди перед нами.
Бог слухають блискавка, грім…
Він вита над полями й лісами.

Звісно, скарб найдорожчий – то віра.
Закопати не смієм його.
Стерегти мусим цінність од звіра*,
Що кружляє скажено кругом.

Відвертаймось тепер від гріхів
І розпалюймо ватру любові.
Обминуть тоді днини лихі:
Варто вірити щиро Христові.

Мовить Цар: «Я вас втіхами грію…»
Та чи кожен до Нього спішить?
Пронесімо у серці надію
Й довгождана прилине враз мить!

30.06.03.

© Микола Микосовський

-----
* Мається на увазі від сатани.

Потреба посту

Звичайно, кожен потребує посту,

Щоб відновити свій духовний поступ...

З Господніх піст виходить приказань.

Пиття його не містить в собі оцту...

Лікує душу сповіді бальзамом;

Змиває він остиглості коросту

І стереже нас від лихих діянь...

Тож йдім сукупно до нового зросту!


© Микола Микосовський

Зображення: http://www.omhksea.org

Два повчальні тріолети

Про смерть не забувай, мій друже!
Поки не змеркло ще життя
Пошли до Батька каяття...
Про смерть не забувай, мій друже!
На інших не надійся дуже:
Так можеш впасти в забуття...
Про неї пам'ятай все, друже,
Поки не змеркло ще життя!

* * *

Спокусу треба впізнавати:
Вона принадна і лиха,
Від Абсолюту відпиха.
Спокусу треба впізнавати,
Щоби гріха рабом не стати,
І щоб яснів душі стихар...
Спокусу впізнавати:
Вона принадна і лиха.

© Микола Микосовський