Пронесімо у серці надію

Пронесімо у серці надію,
Умиваймося світлом чеснот.
Теж накриймо невинністю мрію,
Щоб розвіявся подих скорбот.

Зір звернімо сукупно у даль,
Бо Всевишнього сяє там трон
Весь прозорий, неначе кришталь.
Хай не буде на це перепон.

До Ісуса в терпінні ідім:
Приклад Спаса завжди перед нами.
Бог слухають блискавка, грім…
Він вита над полями й лісами.

Звісно, скарб найдорожчий – то віра.
Закопати не смієм його.
Стерегти мусим цінність од звіра*,
Що кружляє скажено кругом.

Відвертаймось тепер від гріхів
І розпалюймо ватру любові.
Обминуть тоді днини лихі:
Варто вірити щиро Христові.

Мовить Цар: «Я вас втіхами грію…»
Та чи кожен до Нього спішить?
Пронесімо у серці надію
Й довгождана прилине враз мить!

30.06.03.

© Микола Микосовський

-----
* Мається на увазі від сатани.