Вітаю всіх із свіжим роком,
Який не є для всіх новий…
Нехай розтане смуток воском,
І дух залишиться живий.
Життя змінити – знову шанс,
Піднятись вгору у чеснотах.
Хоча летить із вітром час, ̶
В думках буваймо на висотах.
Хай буде кращим інший рік,
Несе лиш радість, мир, тепло…
Проблеми щоб втекли набік,
Було міцним життя крило.
Бажаю кожному добра,
Щоб щастя не минуло хати.
Нехай і старші й дітвора
Зуміють мрію наздогнати!
31.12.2024
© Микола Микосовський
Різдво – це не Санта й Олені
І навіть не різні дарунки.
Що бачимо ми в сьогоденні?
Для Господа всі візерунки?..
Різдво без Христа, в суті, пустка,
Хоч майже весь рід за столом…
Не є головна зими хустка
Над кожним тепленьким чолом.
Різдво – це початок спасіння,
Ісуса у нім збережім.
Колядки несуть нам прозріння,
Нагадують: в небі жде дім.
Різдво – це народження Спаса
І дух Пресвятої Родини.
А віра, духовна прикраса,
Є даром теж Богу щоднини!
© Микола Микосовський
Ніщо у світі непостійне:
Серця мінливі, мов погода…
Життя насправді не повільне,
Лиш з неба лине прохолода.
Як користь є, тоді потрібний,
З очей як зникнеш, то забудуть…
І хоч душею ти не бідний,
Зненацька лезо ще підсунуть.
Міняються раптово люди
І часто забувають друзів.
Втекти непросто від облуди,
Що підсува смертельне смузі.
Важливо вчитись виживати
Під сонцем найперш наодинці.
Поможе хай небесна Мати,
І посила Господь гостинці!
19.03.2024
© Микола Микосовський
Стоїть замріяно гора
І древній монастир – на ній.
Спішать і старші й дітвора,
Щеза тривог враз буревій.
Марії Діви скрізь сліди,
Карпат Цариця ласки шле.
Живої прагне люд води,
Щоби розвіялося зле.
Марія сяє на іконі,
Дарує вірним мир, надію,
А небо хилиться в поклоні
І будить в церкві кожну мрію.
Не знищили святиню вороги,
Потік прочан уже не зупинить:
Славетний Гошів серцю дорогий:
Там вічність осягаємо на мить!
14.03.2024
Село Гошів, Івано-Франківщина
© Микола Микосовський
Бореться сьогодні батьківщина
За свободу цінну, теж колись…
Бачить це дорослий і дитина,
Що тривоги скрізь переплелись.
Московити вибрали терор,
Українці їм чужі по духу.
Доокіл згаса рашистський мор,
З України зло втіка щодуху.
Незалежність – це Господній дар:
Бог шанує вільність всіх народів.
Лине клич Вкраїни аж до хмар
І життя не завмира в негоді…
Хай цвіте на славу рідний край,
Відсіч ворогам дає сміливо.
На землі він символічно – "рай",
Тож любім його завжди правдиво!
24.08.2023
© Микола Микосовський
Стоїть столиця князя Гедиміна
У славі, що принесена віками.
Позаду вже від ворогів руїна...
Спішать туристи звідусіль струмками.
На Замковій горі видніє вежа,
І пагорб Трьох Хрестів охочих жде.
Містичність для церков немов одежа
І благодать від них повсюди йде.
Паломникам є цінна Гостра брама:
Духовна міць зростає часто поруч.
Всіх кольорів тамтешніх знана гама
Поволі піднімає душу вгору.
Хай вільне місто завжди розквіта
І ще не раз святкує ювілеї.
Щоб лиш ясніли Вільнюса літа
Й сліди закарбували скрізь музеї.
26.07.2023
© Микола Микосовський
(З нагоди 400-ліття від дня мученицької смерті, 2023 рік)
Серед святих видніє Йосафат,
Незламний син Волині-України.
Спішить сьогодні він з небес палат,
Аби здолать розколів скрізь руїни.
За духом Євангелія ішов
І поринав у Божу благодать.
Нужденним дарував свою любов,
Горнулася до нього також знать.
Унійну Церкву прикрасив собою,
За єдність повсякчас святець моливсь.
Чинив Господню правду молодою,
Із проповіддю піднімався в вись.
Повчальна стала жертва Йосафата
І подвиг мучеництва не забули.
Тож хай це пам'ятає кожна хата,
Бо з ним усі страхи земні заснули...
© Микола Микосовський
