Карпатською дорогою

 

Веде у Сукіль з Камʼянки дорога, 

Сліди мого дитинства є на ній.

Хоча вона вся не мала, а довга —

Серед дерев тамтешніх я мов свій…

Недавно знов долав знайомий шлях, 

Ловив теж звуки літа по дорозі. 

Губилася тривога у лісах, 

І душу спокій обійняв невдовзі.

Спинявся, щоб малину скуштувати, 

Чорницю і брусницю одиноку:

Так трохи відпочити могли пʼяти…

Потрібна ця чудова пора року. 

Берези сік від спраги рятував: 

Ще від весни зберігся в хаті мами.

В повітрі царював скрізь запах трав, 

Немовби відчиняв від щастя брами.

Хоч шелестіли змії й ящірки

І від кліщів прийшлось оборонятись…

Карпатський дух полонить на віки, 

У горах є важливо лиш не здатись!

26.07.2025

© Микола Микосовський

Вітання всім із Новим роком

 

Вітаю всіх із свіжим роком,

Який не є для всіх новий…

Нехай розтане смуток воском,

І дух залишиться живий.

 

Життя змінити – знову шанс,

Піднятись вгору у чеснотах.

Хоча летить із вітром час,  ̶

В думках буваймо на висотах.

 

Хай буде кращим інший рік,

Несе лиш радість, мир, тепло…

Проблеми щоб втекли набік,

Було міцним життя крило.

 

Бажаю кожному добра,

Щоб щастя не минуло хати.

Нехай і старші й дітвора

Зуміють мрію наздогнати!

31.12.2024

© Микола Микосовський

ПРО СПРАВЖНЄ РІЗДВО

Різдво – це не Санта й Олені

І навіть не різні дарунки.

Що бачимо ми в сьогоденні?

Для Господа всі візерунки?..

 

Різдво без Христа, в суті, пустка,

Хоч майже весь рід за столом…

Не є головна зими хустка

Над кожним тепленьким чолом.

 

Різдво – це початок спасіння,

Ісуса у нім збережім.

Колядки несуть нам прозріння,

Нагадують: в небі жде дім.

 

Різдво – це народження Спаса

І дух Пресвятої Родини.

А віра, духовна прикраса,

Є даром теж Богу щоднини!

© Микола Микосовський

ЛЮДСЬКА МІНЛИВІСТЬ

 

Ніщо у світі непостійне:

Серця мінливі, мов погода…

Життя насправді не повільне,

Лиш з неба лине прохолода.

 

Як користь є, тоді потрібний,

З очей як зникнеш, то забудуть…

І хоч душею ти не бідний,

Зненацька лезо ще підсунуть.

 

Міняються раптово люди

І часто забувають друзів.

Втекти непросто від облуди,

Що підсува смертельне смузі.

 

Важливо вчитись виживати

Під сонцем найперш наодинці.

Поможе хай небесна Мати,

І посила Господь гостинці!

19.03.2024

© Микола Микосовський

Гошівська славна святиня

  

Стоїть замріяно гора

І древній монастир – на ній.

Спішать і старші й дітвора,

Щеза тривог враз буревій.

 

Марії Діви скрізь сліди,

Карпат Цариця ласки шле.

Живої прагне люд води,

Щоби розвіялося зле.

 

Марія сяє на іконі,

Дарує вірним мир, надію,

А небо хилиться в поклоні

І будить в церкві кожну мрію.

 

Не знищили святиню вороги,

Потік прочан уже не зупинить:

Славетний Гошів серцю дорогий:

Там вічність осягаємо на мить!

14.03.2024

Село Гошів, Івано-Франківщина

© Микола Микосовський

Незалежна Україна

 

Бореться сьогодні батьківщина

За свободу цінну, теж колись…

Бачить це дорослий і дитина,

Що тривоги скрізь переплелись.

 

Московити вибрали терор,

Українці їм чужі по духу.

Доокіл згаса рашистський мор,

З України зло втіка щодуху.

 

Незалежність – це Господній дар:

Бог шанує вільність всіх народів.

Лине клич Вкраїни аж до хмар

І життя не завмира в негоді…

 

Хай цвіте на славу рідний край,

Відсіч ворогам дає сміливо.

На землі він символічно  – "рай",

Тож любім його завжди правдиво!

 

24.08.2023

© Микола Микосовський

Сімсотрічний Вільнюс

 

Стоїть столиця князя Гедиміна

У славі, що принесена віками.

Позаду вже від ворогів руїна...

Спішать туристи звідусіль струмками.

 

На Замковій горі видніє вежа,

І пагорб Трьох Хрестів охочих жде.

Містичність для церков немов одежа

І благодать від них повсюди йде.

 

Паломникам є цінна Гостра брама:

Духовна міць зростає часто поруч.

Всіх кольорів тамтешніх знана гама

Поволі піднімає душу вгору.

 

Хай вільне місто завжди розквіта

І ще не раз святкує ювілеї.

Щоб лиш ясніли Вільнюса літа

Й сліди закарбували скрізь музеї.

 

26.07.2023

© Микола Микосовський