Про величавий Харків

Міцніє місто козака Харька*,

Дарує нам науку та культуру.

Хоча торкалась ворогів рука,

Одначе не розбила правди муру.

Музеїв місце, храмів і театрів,

Бібліотек, заводів, різних вишів…

Турист тепло знаходить як при ватрі,

Котра пала минулістю в узвишші.

Мандрівка кличе до просторих вулиць,

Край Слобожанський у красі росте.

Дивуються місцевий і прибулець,

Коли Вкраїни слава там цвіте.

Збагачує хай Харків батьківщину,

Щоб український слід довкіл ряснів.

Звичайно, не спинити часу плину…

Бажаю місту тільки світлих днів!

18.04.2018

____

*Козак Харько – легендарний засновник м. Харкова (1654 р.).

© Микола Микосовський

Діти без Бога

Ростуть без Бога діти –

Нема молитви вдома

І в церкві із батьками…

Така духовна «кома».

Чи є Господь в родині

На місці головному?

Це видно добре збоку

Та випливе потому...

Безбожність не зігріє,

Не дасть в біді потіх.

Якщо ми християни,

То не плекаймо гріх!

21.02.2018

 © Микола Микосовський

Народження Спасителя

Спішімо нині у вертеп,

Серця чистенькі принесім:

Дитя там ніжне і святе

Утіхи роздає усім.

Принадне, ніби янголя –

Обабіч вбогі пастухи.

До ясел тулиться осля,

Розбиті вдрузк тяжкі гріхи.

І гріє подих німини…

Вклонилися волхви заможні.

Почув світ голос новини,

Ущухли наміри безбожні.

Зірниці блискіт на печері,

Захмар´я вмите світлом всюди.

Різдво постукало у двері –

Отримали надію люди.

Дав за простибі ключ від раю:

Бажа, щоб ми були щасливі.

Бісів плугавих, клятих зграю

Він розігнав на довгій ниві.

Аби добробут, щастя й мир

Ніколи не минали хати:

Господь – єдиний Поводир.

Паде ниць супостат пихатий.

Христа шукаймо якомога –

Спаситель в ближніх, у кивотах.

Сукупно йдім до Царства Бога,

Розвіється, мов дим, скорбота!

© Микола Микосовський

Цінність української мови

Українською – це круто:

Вчи її та розвивай.

Де цю мову призабуто,

Бідний там вкраїнський край…

Як спілкуємося нею,

То ми вірні Україні.

І над рідною землею

Гаснуть вмить ворожі тіні.

Це душа народу світла,

З нею і живе держава.

Щоб вона в наш час розквітла,

Її пісня нелукава!

20.11.2017

© Микола Микосовський

Моя мрія

Її люблю я незрадливо,

Без неї в світі важко жити.

Вона дарує серцю диво,

Якщо цю цінність ухопити.

Цей дар потрібно розвивати,

Бо Бог добра тут скрізь насіяв.

Лишень терпіння треба мати…

Ясніє хай моя теж мрія!

13.10.2017

© Микола Микосовський

Про Погінську Богоматір

У Покутськім краю

Є свята земля.

До Цариці Діви

Лине люд здаля

Жде в іконі Мати

Всіх серед краси.

Зветься край Погоня –

Бог його зросив.

Материнська ласка

Сяє там зорею.

Чудеса рясніють

Сонцем над душею.

Цей куток Вкраїни

Світлий від молінь.

В небо Провідниця

Йде до поколінь.

Тож спішім в Погоню

У Марії храм.

Залишім тривоги,

Тішмося життям!

© Микола Микосовський

Відлуння любові

Як знаємо, що нас хтось любить –

То легше на землі тут жити.

Постійно Бог лишень голубить…

Любов’ю серце оповите?

Любов росте скрізь у ділах,

Які ми творим без утоми.

Без неї в душах і тілах

Існують пристрасті фантоми.

До всіх літає бумерангом,

Якщо ми ділимось теплом.

Хай не зника любові танго

І з ним душі фотоальбом…

03.08.2017

© Микола Микосовський