Душа лиш квітне у чеснотах...

Душа лиш квітне у чеснотах,

У щирих усмішках – добрі.

Із цим мандрує на висотах,

Де сяйво ранньої зорі.

Людиною не просто бути,

Не сіяти довкіл тривоги.

Тож не бажаймо зла отрути,

Спішім до щастя й перемоги!

12.03.2013

© Микола Микосовський

Жінка пияка

Страждає часто жінка пияка…

Минають дні земні як у туманах.

Така реальність вже її ляка –

Не бачить щастя в цих хитких «нірванах».

І як відчути радість від буття,

Якщо в оселі бійки, суперечки?

Тривожить чоловікове пиття…

Міцні гріха цього завжди вуздечки.

Важенний хрест несе, втрачає сили,

У Бога просить помочі в біді.

Можливо, ляже скорше до могили

І мрії там погаснуть молоді…

11.03.2013

© Микола Микосовський

Потяг втомлених надій...

Потяг втомлених надій

Мчить життєвим полем.

Провідник Господь в нім −мій…

Зрозумій це, доле.

Що наснагу із небес

Посила Всевишній.

На духовний Еверест

Мчать теж мрії пишні.

Вічність потяга зорею

З майбуттям у парі.

Тут чимдуж спішу за нею

В кожнім Божім дарі.

Хай ясніє всяка мить,

Всі щоденні хвилі.

Потяг той постійно мчить…

З Богом справи милі!

13.02.13

© Микола Микосовський

З Вишнім чудеса можливі...

Можна сонечко схилити

До душі своєї

І зірки теж запалити,

Вклавши світлість в неї.

З Вишнім чудеса можливі, –

Як міцніє віра.

Люди чуються щасливі,

Не чека їх прірва…

06.02.13

© Микола Микосовський

Спокуса

Сама з гріхами дружить всюди.

Проблемна, повна зла й облуди.

Очистимось від неї – буде

Край рідний кращий… Різні юди

У час спокус гріхів споруди

Собі штовхнуть на кволі груди,

А правди житимуть етюди!

04.02.13

© Микола Микосовський

Надію день новий несе...

Надію день новий несе,

Майбутність огорта.

Не втримати в руках усе…

Куди несуть літа?

Якщо в небесну височінь,

Тоді живем як слід,

Не схожа теж душа на тінь –

Лишає світлий слід.

Коли ж у темряві гріха,

Минає час під сонцем:

Людина робиться лиха…

Хто є їй охоронцем?

02.02.2013

© Микола Микосовський

Подих духовності в Івано-Франківську

В Івано-Франківську духовності подих

Відсвіжує душі весняно.

У світлості прагне життя насолоди,

Співати, мов пташечка рано.

Куток цей Вкраїни для нації – слава:

Героїв держави там слід.

Минає із вітром ворожість лукава

Чи котиться миттю на спід.

Видніють здалека церков куполи

Й небесна блакить огорта.

Святі вже немало в добрі помогли…

Тож місто всіх радо віта!

31.01.2013

© Микола Микосовський