Церква – наша мати

Як мило в Церкві є завжди:

Журба від радості тікає...

Живої там русло води;

Господь щедроти посилає.


Це Царства Божого твердиня,

Ковчег спасенний батька Ноя.

Душ християнських берегиня.

У ній ясніє метаноя*.


Провадить радо старших і дітей,

Навчає, що любов Христа - без міри...

Молитва щира виплива з грудей

На човнику незнищеної віри.


О Церкво вічна! Спокій серця мого.

Снага в тобі і щастя, міць, завзяття.

Стараюсь уникати всього злого?

На мене ж сумно дивиться Розп'яття...

-----
*Переміна, зміна ментальності, покаяння (грец.)

© Микола Микосовський