Поля, ліси, моря… все стало
Для нас багатством цінним тут…
Несем утіх з собою жмут.
Краса часами непомітна…
Можливо, не завжди привітна
Будити варто і таку,
Щоб розрослась в добра ріку.
Душі та тіла красота…
Не тягнуть в нікуди літа,
Несуть вони у кращий світ,
Де Правди бачимо зеніт.
Душі окраса – чистота…
У тілі часом є не та,
Якою мала б йти зі світу –
Туди, де не загубить цвіту.
В добрі, не злі, красивий люд…
Вогнем згасає кожен блуд.
Який лежить на перешкоді…
Живім у царському городі!
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар