Жорстокість гріха

Гріх – образа Господа-Творця,
Бо ж дітей від Батька віддаля;
Не хова гидкого він лиця,
Що страхає навіть іздаля.

Це непослух, проти Бога бунт,
І важка провина проти правди.
Гріх жбурля в серця, немов у грунт
Відчаї, зневіри та досади.

Розумові суперечить він:
Істину бо пізнаємо й ним.
Не веде порок до неба стін
І не є цілком, як звук чи дим.

Гріх спокусі – наче рідний брат,
Бо із ним у парі тихо йде.
Він призводить до численних страт
Душі, на які чека Едем.

Силу має, звісно, немалу,
Та тривкіше милосердя Боже.
Люд ступає на дорогу злу –
Тішиться нечистий зловороже.

Кожен гріх є виявом невдяки
Богові, що добрим світ створив.
Не втіка бандит той від ломаки,
Нам не можна з ним бажати гри.

Гріх – не мета життя, а перешкода
На нашому дочасному шляху.
Направду, тих, що гріх звалив, є шкода:
Ввійшли ж вони у дійсність прелиху.

Страх і сором – наслідки гріха.
Несумісний з вірою він в Бога:
Від Любові вперто відпиха,
І жахна завжди його облога.

Бог судить гріх в людині, не її,
Хитке створіння прагне оправдать.
Йому даваймо тут гріхи свої,
Просім, аби зсилав все благодать.

Отож, любімо чесноту, не гріх:
Диявола швидкий він посланець.
Нехай Всевишній захоронить всіх
Від зла... і покладе на нас вінець!

© Микола Микосовський