Блудний син

Додому повернувся блудний син,

Голодний, жалюгідний мізерак.

Гірким життя вмить стало, мов полин.

Тутешніх налякав людей, собак...


Збагнув же глибину своїх блукань.

Покрилося обличчя пилом-потом;

Душа тепер не вільна від терзань,

Бо й гроші впали ніби у болото…


Таких «героїв» на землі багато-

Лишають Церкву, втіху Спаса, совість...

Бентежать небо вартим кари актом.

І це не є, панове, дріб’язковість!


© Микола Микосовський