Символ Любові

Направду, пресолодке Спаса Серце,
Котре Любові символом зовуть.
З водицею живою – це озерце…
Спішать побожні. Часом дальня путь.

Тамують спрагу Бога вірні діти.
Христове Серце мир дарує всім.
Перед Царем схиляються, мов віти
Під вітром… Завше жде небесний дім.

Ісус прийма букети молитов,
Ласкавістю охоче пригорта,
Звільняючи від зол тривких оков…
Його безсмертне слово мчить, як птах.

Неначе сонце світить Серце Пана
І душі зігріва скрізь теплота;
Загоюється притьмом квола рана…
До Правди наближаються уста.

© Микола Микосовський