Цей вірш про радість від буття,
Про вир життєвих днин в дорозі.
Зникає миттю сум’яття,
Коли ми є на віри возі.
Як він везе у синю даль,
То не страшні удари долі...
Душа не лине до проваль,
А йде до щастя тут поволі.
Тож будьмо дружні зі собою,
Прекрасного шануймо лик:
Так успіх теж примчить з весною,
Терпких тривог погасне крик!
20.05.2013
© Микола Микосовський
