Прощення – це до іншого дорога

Прощення – це до іншого дорога,
І ми без нього бідні у житті.
Воно провадить нас завжди до Бога.
Прощати варто радо, як святі…

Йому немає, звісно, меж на світі
І плин його нікому не спинить.
Як з ним – не є холодні, а зігріті;
Стає враз дорогою кожна мить.

А хто прощать не вміє, - той нещасний…
У того світла на шляху нема.
Бо біль чужий не є йому мов власний,
Життя тоді не літо, а зима…

Тому прощаймо, друзі, без упину,
І не дружім зі сварками, злом, гнівом…
За це Творець запросить на гостину
І ангелів втішатимемось співом!


© Микола Микосовський

Зображення: http://www.zehabesha.com