На висоті у літаку

На висоті у літаку,

Де біля вікон сиві хмари,

Я бачу дійсність отаку:

Небес близьких барвисті чари.

Творця витає подих там

І долина також униз.

Торкаюся висотних брам

Душею, зором – це сюрприз…

Дай, Боже, приземлитись згодом

На батьківщині знаній знову,

Щоб завше із Твоїм народом

Співати пісню світанкову!

11.12.12

© Микола Микосовський

Фото: http://www.airlinereporter.com

Якщо ти дивишся в минуле...

Якщо ти дивишся в минуле –

Добро із нього витягай,

Адже душі торкався рай…

Будить не варто зло заснуле.

Життя – це теж хвилини світлі.

Ясніють в Бозі людські кроки,

Як шлях вузький, а не широкий,

Коли думки навік розквітлі!

08.12.12

© Микола Микосовський

О смереки, квіти польові

О смереки, квіти польові,

Ви несете спокій голові.

З вами часом краще, ніж з людьми:

Губиш бо себе серед юрми…

У лісі, в полі – скрізь в такій красі

Стають там звуки рідними усі.

Втікать від них  – це не любить душі…

Без цього важко теж писать вірші!

02.12.12

© Микола Микосовський

В розпусті потопає світ...

В розпусті потопає світ,

Котру впускають в різні двері…

Культ сексу нині вже не міт.

Видніє бруд як на папері.

Як тіло ідолом стає

В полоні пристрастей низьких,

То чи на троні розум є?

А може він уже затих?..

Котитися найлегше вниз,

Ніж прямувати в сяйну вись.

Темнієм від духовних криз.

Жаліти може хтось колись…

01.12.12

© Микола Микосовський