Слава Ісусу Христу, всім святим! Слава Україні та її героям! З нами вічний Бог! Амінь.

Saturday, December 12, 2015

Дорога до Ісуса в яслах


"Щасливий хто у своєму серці носить Вифлеєм" (св. Єронім).

Веде дорога до Ісуса в яслах,
Вузький це шлях і сповнений страждань.
Над Господом зоря ще не погасла…
Чи йдем вперед у вирі сподівань?

Дорога та – зворотній щастя бік.
Гріховну темінь світло проганя.
Від зірки блиск ясніший рік у рік…
Месії не шукаймо навмання.

В житті спішім до ясел кожен день.
Хай родиться у серці Бог не раз.
Йому вручаймо скрізь букет пісень –
І так Спаситель не залишить нас.

Нехай Різдво зігріє всіх теплом,
Огорне душу спокоєм і миром.
Зустріньмося по-справжньому з Христом
І світ увесь здаватиметься дивом!

11.12.2015

м. Хмельницький

© Микола Микосовський


Смерть – учителька життя


Життя учителька є смерть у цьому світі.
Про неї роздум зупиня перед гріхом.
Хоч ловить безпощадно в свої сіті,
Однак не є жахна, як ми з Христом.

Вже багатьох людей похоронив
І не одного, кого знав, тепер немає…
Не знаю, чи всі з Господом вони,
Можливо, що втішається хтось раєм.

Любив гулять по цвинтарях ще змалку,
Читати епітафії, дивитись…
Часами з смертю мав теж перепалку,
Зумів під сонцем далі залишитись.

В руках Творцевих тут життя і смерть.
Страшніша понад все є смерть духовна.
Хай Дух Святий наповнить нас ущерть
І щоб душа була любові повна.

11.12.2015

м. Хмельницький

© Микола Микосовський

Tuesday, October 6, 2015

Зустріч із карпатським лісом











Зустрівся знову із карпатським лісом,
Коли буяла осінь золота,
Часами холод дошкуляв ще крісом…
Немов спинились в хащах тих літа.

Повалені смереки на стежинах,
Прогниле листя ноги огортає.
Осінній слід довкіл на верховинах…
Недавно дощик теж промчавсь над краєм.

Стаєш свіжішим від пахкого лісу,
Спокійним серед лісових дерев.
Не хочеться прощатись під завісу:
В полон поволі ця краса бере.

Ліси в Карпатах – дар Творця для нас,
Вони чарівні в кожну пору року.
Птахи заводять радо свій романс.
Все миле в горах там постійно оку.

06.10.2015

© Микола Микосовський

Wednesday, September 9, 2015

Мойсей вкраїнського народу

До 150-ліття від дня народження великого Митрополита УГКЦ, василіянина Андрея Шептицького

Мойсей вкраїнського народу –
Андрей Шептицький, знаний муж…
Дбав за духовну Церкви вроду,
Вів до небес її чимдуж.

Діяч церковний і державний…
Всім піклувавсь Митрополит,
Любив народ і край свій славний,
Не загубивши віри щит.

Вчив будувати рідну хату –
Державу гідну та міцну,
В якій від Спаса маєстату
Пробудиться душа зі сну.

Пророчий дух його видніє.
Слід світлий нам лишив Андрей.
Тож хай він у серцях не тліє,
А зігріває скрізь людей!

09.09.2015
м. Івано-Франківськ

© Микола Микосовський


Tuesday, August 4, 2015

Обійми золотого літа








Душу обіймає
Літо золоте,
Грається із гаєм,
Теж спішить у степ.

Тепло людям літом:
У лісах, водичці…
Птаство із привітом –
В небі і в травичці.

Вабить літній вечір,
Спогади дарує
Старшим і малечі…
Ранок ніч цілує.

Де ж є вічне літо?
Звісно, в добрім серці:
Там чесноти цвітом
Сяють у веселці.

04.08.2015

© Микола Микосовський

Wednesday, July 29, 2015

Віршик для Насті Палій


Настя – дівчинка весела,
В неї прізвище Палій.
Знає, де добра джерела...
Біля неї сміло стій.

У Марійській є дружині,
В хорі «Божі ангелята».
З Богом дружить вона нині.
Видно святості крилята.

Дай їй, Господи, усього,
Що потрібне для душі.
Щоб тікала скрізь від злого
Й берегла такі вірші!

29.07.2015

© Микола Микосовський


Friday, May 8, 2015

Важливість матері








Найніжніше є мамине слово.
Материнська любов гріє скрізь.
Усміхається світ празниково,
Як нема на лиці мами сліз.

Найдорожча вона для дитини,
Бо дарує їй втіху, безпеку…
У турботах крокує щоднини,
Бачить з Богом тривогу здалеку.

Важко жити без матері нам –
Обіймає сум душу потиху.
Тож порада дочкам і синам:
Не давайте ви трапитись лиху…

Бережіть завжди рідне життя,
Помагайте матусі в усьому.
Не змовкає хай серця биття
На шляху непростому земному!

08.05.2015

© Микола Микосовський

Tuesday, April 28, 2015

Сум і радість днів прийдешніх

Сум і радість днів прийдешніх
Стрінуть кожного із нас.
Зродяться слова сердешні,
Як спійма тривожний час?

Нарікання – це не вихід:
Є шляхів довкола тьма.
Легко впасти у безвихідь,
Де стоїть стіна німа…

Віра тягне розум вгору
І всі двері відчиня.
Тож спішім до Бога впору,
Бо Його ми дитиня!

28.04.2015

© Микола Микосовський