Ніщо у світі непостійне:
Серця мінливі, мов погода…
Життя насправді не повільне,
Лиш з неба лине прохолода.
Як користь є, тоді потрібний,
З очей як зникнеш, то забудуть…
І хоч душею ти не бідний,
Зненацька лезо ще підсунуть.
Міняються раптово люди
І часто забувають друзів.
Втекти непросто від облуди,
Що підсува смертельне смузі.
Важливо вчитись виживати
Під сонцем найперш наодинці.
Поможе хай небесна Мати,
І посила Господь гостинці!
19.03.2024
© Микола Микосовський
Стоїть замріяно гора
І древній монастир – на ній.
Спішать і старші й дітвора,
Щеза тривог враз буревій.
Марії Діви скрізь сліди,
Карпат Цариця ласки шле.
Живої прагне люд води,
Щоби розвіялося зле.
Марія сяє на іконі,
Дарує вірним мир, надію,
А небо хилиться в поклоні
І будить в церкві кожну мрію.
Не знищили святиню вороги,
Потік прочан уже не зупинить:
Славетний Гошів серцю дорогий:
Там вічність осягаємо на мить!
14.03.2024
Село Гошів, Івано-Франківщина
© Микола Микосовський
