Світлої пам'яті c. Анни Глови (СНДМ), яку було не по-людськи замордовано 1.06.2002 у м. Вінниця.
1. ЦВІТ ГОСПОДНІЙ
Сестри служебниці нема...
Було їй тільки двадцять сім.
Безбожник Правди віть зламав -
Прокинувся закону грім.
Така відважна, молода...
Смерть потай слідом йшла жахна.
Спіймала в Вінниці біда,
Всю силу випивши до дна.
Життя раптово потяг став...
А вітер ніс терпку новину.
Принишкла вибрана Христа...
Чи вчуєм про особу винну?
***
Онуфрія святого храм
Людьми наповнений сьогодні
Голосить духовенство нам,
Як топче кривда цвіт Господній.
До цвинтаря дорога в квітах...
Блакиттю вкрита домовина.
Присутніх пестить подих літа -
Тривожна й благовісна днина.
По втраті плачуть діти, старші...
Згромадження прошите болем.
Схвильовані і предки наші...
Уперто тоскність серце коле.
Стрів Малехів у понеділок.
Тут заховалась сумота.
Сирій землі віддали тіло...
Заблисла Анни чистота!
10.06.2002
2.ЗАГАДКОВИЙ СЛІД БРУТАЛЬНОСТІ
Вінниця... Стрімкий Покрови храм...
Належить, отже, він редемптористам.
Вже вісім років відправляють там;
Незнана нам споруда пломениста.
Неподалік, між іншим, автострада.
Тече поволі теж Південний Буг.
Поширюється сонечка скрізь влада,
Що розкида промінчики округ.
Заходимо поквапно до святині.
Божественна Літургія трива.
Парафіян тутешніх мало нині;
Люд радо слуха Господа слова.
Служебниці дарують тихий спів -
Попереду обоєчко в суботу.
Отець поважний поглядом зігрів.
Димок кадильний в'ється наче мотуз.
Праворуч на підвищенню портрет
Жертвенної сестрички Анни Глови.
Її не вкрив безпам'ятства замет,
Хоч порух смерті досить загадковий...
Розп'яття, прапор, тризуб Батьківщини
Стоять отут невтомно по боках;
Месії образ. Ось прожиті днини...
Та свіже квіття... Причаївся страх.
А трохи вище чимале вікно.
Крізь нього сміло небо загляда,
Розстелює своє ясне сукно,
Яке мигцем несе жива вода...
Скінчилось тільки-но Богослужіння.
Священик перед вірними віта
За те, що мали ми палке хотіння,
Що спільно прославлять Царя-Христа.
До декого звернувсь отець Мартин,
Аби піднялись браття на горище...
Східців хвилястих видно кожен згин.
Терпкий неспокій не лишився нижче.
Три жінки й чоловік крокують з нами,
Подейкують, звичайно, про сестру,
Яку знайшли... прикидану дошками,
Уздрівши ноги... розкладався труп.
Святині баня... Зліва Анни тінь,
Як свідок - збитий дерев'яний стіл.
Лежить брилою в'язанка терпінь;
Раптово тоне тиша в сум'ятті.
Говорять люди, що в одній газеті
Була стаття про прикрий інцидент...
Його ж не закували у секреті,
Бо багатьох зворушив той момент...
Вказали, що сестру вбив прихожанин
Тієї церкви, де служила та
Ще й зґвалтував... На тілі різні рани...
Тож чистоту розбила страмота...
І читачі читали між рядками,
Що церкву вже осквернено... навіки.
Не згасне слід густий жахної драми,
І не обмиють стін тих віри ріки...
Туди ходити хтось враз перестав...
Чому?.. Як знаєм, міць Творця стальна!
Землян Всевишній ніжно пригорта.
Спроможна щось змінити новина?
За парубка оповідають знову,
Що буде в'язнем аж... п'ятнадцять літ.
Замордувавши люто Анну Глову,
Для нього став немилим, звісно, світ.
До речі, експертиза доказала,
Мовляв, відразу скривджено черницю,
Хоч не гучний був беззаконня спалах...
Усім дістати треба правди крицю.
Запитували юнака раніш:
«Скажи, як виніс ти сестру нагору,
Встромивши в неї гострий злоби ніж?..
Та пояснити він не міг упору...
Батькам неначе хлопець повідав:
«Коли на себе не візьму вини,
Тоді зустріне вас бліда біда.
Хай краще бачу я тюремні сни...»
Міліція, як чув, під купол храму
Піднятись не спішила на початку...
Нещастя сколихнуло тата, маму...
Проллється світло в прикрому випадку?
Казали люди, що оцю сестру,
Скоріше всього, вбили поза храмом...
Привезли потім, розпочавши гру...
Спершу тут не було - шукали з гамом...
Дочасну, Боже, дійсність бачиш Ти.
Судити будеш справедливо потім.
Обсип тепер нас сяйвом чесноти,
Щоб не піддались ми биткій скорботі...
І тих прости, що гублять долю інших -
Вони, можливо, зрозуміють це,
Хоч зараз топчуть вперто суть слів віщих...
Зігнеться кожен пред Твоїм Лицем!
3.05.2003
© Микола Микосовський
Фото: РІСУ
Немає коментарів:
Дописати коментар