Слава Ісусу Христу, всім святим! Слава Україні та її героям! З нами вічний Бог! Амінь.

Thursday, November 29, 2012

Кримінал по-українськи











Невинних можуть легко до тюрми
Там посадити – прикладів немало…
Все бродить беззаконня між людьми,
Котре в полон уми численних взяло.

Корупція зростає, не маліє.
Злочинність носить часто різні маски.
Та знаймо, що фальшиво зло біліє…
Чи знищуєм його повсюдні пастки?

29.11.12

© Микола Микосовський

Wednesday, November 28, 2012

Про боязнь кінця світу















Боятись треба грішного життя,
А не щораз нового кінця світу…
Постійно чути лжепророцтв виття  
Аж із часів Старого Заповіту.

Якщо із Богом, то звідкіль цей страх,
Ця паніка, тривоги зайві всюди?
Прийде кінець усьому не у снах,
Та Вишній знає дату, а не люди…

Найкраще думать про кінець тут зла,
Котре ми творим на землі щоднини.
Щоби душа в добрі завжди цвіла
У славі вічній Божої дитини!

28.11.12

© Микола Микосовський

Україна (акростих)


У нас вона лише єдина –
Край, де надій стежина
Рікою мчить… Жде батьківщина,
А хтось тіка... Така провина
Її вкриває, мов лавина.
Не всім є мила там година…
А українцям – це перлина!

28.11.12

© Микола Микосовський



Tuesday, November 27, 2012

Канадський безхатько















У літню пору, як зближався вечір
Сів homeless* в місті враз обіч дороги:
Втомилися його старечі ноги,
Багаж речей покинув стиха плечі.

Він спатиме під деревом там знову.
Минатимуть, звичайно, перехожі;
Можливо, будуть погляди ворожі…
Згадає пісню мами колискову?

Нема надії на спокійну ніч…
З ним лишиться лиш доля нещаслива.
Збудити може молодь галаслива.
Бездомний з вітром буде віч-на-віч.

Не рідкість ці безхатьки і в Канаді:
Таким стає притулком інший світ…
Не бачать люди часом їхніх літ.
Вони самі життю не раз не раді.

-----
* Бездомний (анг.)

26.11.12

© Микола Микосовський

Friday, November 23, 2012

Морок Голодомору















Потоки болів… божевільна смерть…
Народ Вкраїни гине на очах.
Лютує ворог, не біжить ще геть…
Усе довкола оповив враз страх.

Як можна так скрізь нищити людей,
Забувши, що у грудях серце є?
Торкнувся голод злобно днів, ночей…
Це також горе і твоє й моє.

У бідах позгасали українці –
Недоля милосердя не несла.
Терпіння чаша випита по вінці;
Немов та тінь тинявся люд від зла…

Цей геноцид у спогадах понині.
Хай Бог хоронить від таких нещасть,
Бо у жахній ворожій павутині
Життя ніхто ніколи не додасть!

23.11.12

© Микола Микосовський

Monday, November 19, 2012

Якщо тебе не розуміють...








Якщо тебе не розуміють,
Спотворюють твої слова,
Як язики тривогу сіють –
Втекти бажає голова.

Від тих проблем, що ними ситий,
Від упереджень, злих обмов.
Простіше з вітром говорити
Чи слухать шелест теж дібров.

О люди, скрізь шукаймо миру:
Пекучих вчинків вистача.
Лишімо зла жахну сокиру,
Згорає бо життя свіча…

19.11.12

© Микола Микосовський

Tuesday, November 13, 2012

Гірський читач













Цей чоловік в Карпатах жив,
Де працював теж лісорубом;
Упору готувавсь до жнив
І був ще також книголюбом.

В тісній сільській бібліотеці
Бував не раз він у житті:
Там мудрість, наче у фортеці,
На нього ждала в укритті.

У вільний від роботи час
Читав багато без утоми.
Книг мав доволі про запас –
Став через це в селі відомий…

Просили родичі, знайомі,
Щоб щось з читання розповів…
Лишались губи нерухомі.
В мовчанні частім посивів.

13.11.12

© Микола Микосовський

Thursday, November 8, 2012

Де нас ждуть















Як добре там, де нас хтось жде
Та спогади тримає −
Такий собі малий «едем»,
Що душу обіймає.

Де ждуть батьки, кохані, друзі,
Яким ти не байдужий…
Життя блищить на виднокрузі,
Стаєш теж духом дужий.

08.11.12

© Микола Микосовський

Friday, November 2, 2012

Якщо душа є Богу мила...















Якщо душа є Богу мила,
То Він дає їй справжні крила,
Котрі несуть у синю даль,
Де Правди сяйна є скрижаль.

Христу почути важко тих,
Чий голос для Добра затих
І хто відмовився від Нього…
Чи стріне щастя поза Богом?

Тому єднаймося із Вишнім,
А не з важким гріхом колишнім
Чи тим, що мучить нас тепер –
Спаситель же за всіх помер!

02.11.12

© Микола Микосовський