Співачці Оксані Сливці

Дарує спів Оксана Сливка

І зігріва Франківськ не раз.

На небо у молитві зирка

Крізь видиво чеснот-прикрас.

Сіяє усмішка і голос…

До прощ церковних небайдужа.

Талантом будить світ навколо

Та знає, що із Богом дужа.

Радіє нею Україна,

Бо славить і її в піснях:

Зникає так печаль руїнна

І огортає світло дня.

Нехай Ісус додасть наснаги,

Щоби Оксана лиш цвіла.

І щоб життя цього звитяги

В добро сплели усі діла!

22.12.2013

© Микола Микосовський

Розмова з опікуном Миколаєм

Миколаю всещедрий і любий,

Що з узвишшям навік поріднивсь,

Ти хорониш від кривди та згуби…

Ми звертаєм свій погляд на вись.

Вірим: радо і миттю поможеш,

Посприяєш, щоб втіха зросла.

Бо як з Богом – втіка зло вороже

До дочасного світу дупла.

Прагнем тут піддаватися вірі:

Так як ти, коли був унизу,

Пам’ятавши, що всі будні сірі

Прочекають бентежну грозу.

Чудотворче ласкавості повен,

Знаєм: друзі ми завше твої.

Розганяєш скрізь, наша любове,

Беззаконь темних шумні рої.

У молитві ще просим поради,

Щоб зверстати щасливо цей шлях

І триматися міцно лиш правди,

Що є видна побожним здаля!

© Микола Микосовський

Ми тебе любим, Миколаю

(На мелодію «О хто, хто Миколая любить»)

Ми тебе любим, Миколаю,

Адже йдеш тайкома із раю;

Не минаєш батьківщини

У блаженстві щохвилини

Поруч Бога.

(Увага: останні три рядки кожного куплета повторюються двічі).

Доброти – повні милі очі,

А душа видна серед ночі.

Захисти щитом молитви,

Щоб тут не програли битви

Християни.

Опікун бідняків-бездольців.

Мир несеш до дівчат і хлопців;

Помагаєш завше радо…

За пахким небесним садом

Люд сумує.

Отче, ти милосердя сієш.

Там, де Спас, кожен бути мріє…

Тож веди нас по долині

В щастя край уже віднині

Крізь терпіння!

© Микола Микосовський

Революція гуде

За християнську Європу!

Революція гуде,

Люд бажає волі.

Україну Бог веде

По тернистім полі.

Ми – Європа на загал.

Дух Москви ворожий:

Пережили шквал навал…

Бачим палець Божий.

Жде на всіх Євромайдан,

Батьківщина кличе,

Щоб порвати зло кайдан,

Досить войовниче…

Вірмо в перемогу нині,

В мир, патріотизм…

Хай серця будуть єдині –

Це не фанатизм!

15.12.2013

© Микола Микосовський

Криваві сльози України

У ніч на 30 листопада 2013 року озвірілі «беркутівці» методом жорстокої розправи розігнали на київському Майдані незалежності мирних мітингувальників, зокрема студентів, через що пролилася теж безвинно кров наших українців…

Криваві сльози України

Упали у столиці.

Торкнувсь її укус зміїний −

Ворожі сили ниці.

Згубив враз людяність там «Беркут»,

Насилля люто сіяв.

Здригнувся світ од злоби смерку,

І вітер змін повіяв.

Піднялись миттю небайдужі

Майбутність рятувати.

Добро узяли в руки дужі,

Щоб зла зламати грати.

Чому жорстокість взяла верх,

Помчала до народу?

Вкраїни лик злегка померх

В змаганні за свободу.

А де ж поділися вожді

У ту буремну ніч?

Не спіть же, душі молоді,

Ярмо скидайте з пліч!

02.12.2013

© Микола Микосовський

Віра (акростих)

Веде до Бога в час важкий

І сил в терпінні додає.

Ростемо з нею як святий,

А також гріх нас менше б’є!

27.11.2013

© Микола Микосовський

Розвій гріховного окультизму

Зливання олова чи воску…

Кругом вирує окультизм.

Торкається диявол мозку,

Дарує в злі скрізь фанатизм.

Від магії душа темніє –

Правдива віра їй чужа.

Нечистий зерна смерті сіє…

Язичництва шкідлива ржа.

Не є тотожні світло й тінь,

Немов із пеклом небеса…

Під звук шаманських шепотінь

У серці праведність згаса!

А де ж правдиве християнство,

Що вільне від магічних пут?

Як в небі наше громадянство,

Тоді чому це чиним тут?

13.11.2013

© Микола Микосовський

Я люблю велосипед

Я люблю велосипед.

З ним я часто тет-а-тет.

Разом ми мчимо повсюди

І не раз нас бачать люди…

Транспорт цей дає здоров’я.

Проти суму він як зброя:

Заведе в місця цікаві

Й лишить спогади яскраві.

Ще з дитинства з ним я друг –

Легше все любить навкруг,

Як несе у даль цей «кінь»…

Він є благом поколінь!

22.10.2013

© Микола Микосовський

Київ – серце України

 

Київ – серце України,

Батьківщини скарб.

Різні подолав руїни

І підріс до хмар.

Слід князів там майоріє,

Кличе у минуле.

Душу кожен храм теж гріє,

Почуття заснуле.

А Дніпро дарує свіжість

Й завше повен слави.

Він спіймав немовби вічність

У свої заплави.

Хай столиця наша квітне

І духовно сяє.

Києва лице привітне…

Місто всіх вітає!

10.10.2013

© Микола Микосовський

Міць Христового хреста

Хрест – це пам’ятник любові

Спаса з неба до людей.

Вчителя слова святкові

Пил змітають із очей.

Від гріха пересторога

На стрімких життя шляхах.

З ним щезає неспромога:

Ми ж на Господа руках.

Хрест ─ також дороговказ,

Вказує мету єдину.

Люд до Вишнього оаз

Тягнеться в терпку хвилину.

Як драбина в небеса

Є для нас Ісуса хрест.

Він дарує чудеса…

На землі це Божий перст!

26.09.2013

© Микола Микосовський

Олі Левандівській

Дарує усміх Левандівська Оля,

Заглиблена в життя, Творця, навчання.

У світі, наче квітка серед поля…

Не гасне у своїх земних стараннях.

Майбутнє її кличе до мети,

Котра провадить у небесні далі.

Життєвий хрест не важко їй нести,

Якщо втікає від гріхів подалі.

Бажає посвятитись медицині,

Щоб стало хворих менше навкруги.

Збуваються хай Олі мрії нині

Й розтануть теж терпких проблем сніги!

12.08.2013

Івано-Франківськ

© Микола Микосовський

Братом для іншого

Для іншого лиш будьмо братом,

Бо бути вовком – не наш шлях.

Життя так стане швидко святом,

Себе побачить в небесах.

Ким є людина для людини

У час тривожних крокувань?

Любові повні всі хвилини?

Запрошую до міркувань…

Жорстокість хай маліє всюди,

Зростає те, що є святе.

Щоб сяяли чеснот етюди,

Як те намисто золоте!

09.08.2013

© Микола Микосовський

Про прекрасне...

Прекрасне скрізь дарує свято.

Людини зір тече завзято

По всіх округах світових.

Душа шукає щастя крихт...

Господь ─ Краса ─ рятує світ.

Із Ним можливий переліт

В небесний край, де миле все...

Чи нас життя туди несе?!

24.07.2013

© Микола Микосовський

Життя і гріх

Життя, зіпсоване гріхом,

Бог може впору відновить,

Зробити так, що кожна мить

Покриється Його теплом.

Лиш віри треба в Божу силу:

Творець нас витяга з руїн…

Про це звіща небесний дзвін

В лиху годину й також милу.

Тому всі душі оновім

І гляньмо в очі вічній Правді,

Якій скрізь праведники раді –

Так не страшний тривоги грім!

18.07.2013

© Микола Микосовський

Найважчі речі у житті

Є справи нелегкі у цьому світі −

Не кожен може радо їх робити,

Хоч ними все суспільство оповите…

Проблеми з цим у будь-якім столітті.

Найперше – віддавати людям борг,

Аби вони не ждали хто-зна скільки.

Для чого будувать ворожі спілки?

Сваволя не веде до перемог.

А друге – це молитись завше Богу,

Який у тиші часто промовля

Та бачить всіх своїх дітей здаля…

В молитві бути маємо ми змогу.

За хворими (це третє) доглядати…

Не день, не два, не раз цілі роки,

Коли й тебе болять уже боки…

Найважчі речі варто також знати!

14.06.2013

© Микола Микосовський

Вир неспокою

Бракує тиші нам довкіл.

Неспокій поглина людину…

Яких на світі більше діл?

Як злих – удар це всім у спину.

Стрімкий життєвих буднів вир,

Мов та гірська ріка холодна…

Якщо чужий для серця мир,

То чується душа голодна.

Спинитись варто хоч на мить,

Заглянути в душевний глиб.

Хай Бог усіх розвеселить,

Аби піднятись з наших хиб!

01.06.2013

© Микола Микосовський

Радість від буття

Цей вірш про радість від буття,

Про вир життєвих днин в дорозі.

Зникає миттю сум’яття,

Коли ми є на віри возі.

Як він везе у синю даль,

То не страшні удари долі...

Душа не лине до проваль,

А йде до щастя тут поволі.

Тож будьмо дружні зі собою,

Прекрасного шануймо лик:

Так успіх теж примчить з весною,

Терпких тривог погасне крик!

20.05.2013

© Микола Микосовський

Молодість – наснаги мить

До Дня молоді 28.04.2013 на парафії Царя Христа (м. Івано-Франківськ)

Молодість – наснаги мить,

Час барвистих днів.

Привілей у ньому жить,

Чути щастя спів.

Бути молодим прекрасно,

Як душа цвіте

І втіка тривога вчасно

У життєвий степ.

Молодь – сповнена надій,

З вогником у грудях.

Гасить святості напій

У серцях відлюддя.

Старість хай собі чека,

Безтурботність з нею.

Молодих міцна рука –

Видна над землею.

Тож єднайтесь, молоді,

На Христа стежині,

Щоб у радості й біді

Ви були єдині!

24.04.2013

© Микола Микосовський

Найлегше і найважче

Найлегше душу погубити,

Найважче віру зберегти...

Як світ об тебе ноги витер —

Не бідкайсь, як із Вишнім ти!

08.04.2013

© Микола Микосовський

Сила автентичної віри

Немудрі вірять в гороскопи,

У те, що пахне лиш гріхом...

Не всіх ведуть до неба стопи,

Не кожен дружить із Христом!

Великий скарб — це справжня віра,

Без лжепророцтв чи забобонів...

Її несім до Ювеліра,

Що світ тримає на долоні!

02.04.2013

© Микола Микосовський

На замітку справжнім людям

Бажайте кожному добра,

Даруйте людяність щодень.

Ставати кращими пора

І класти щастя до кишень.

Нехай в житті вирує радість,

Котра не зна нечистоти.

Лишатись добрим – це не слабість…

Лиш варто зло перемогти.

І варто уникать гріха,

Бо він – причина всіх нещасть.

Якщо душа не є глуха,

То небо ясність впору дасть!

01.04.2013

© Микола Микосовський

Закохавшись в неба синь

Закохавшись в неба синь,

Так мандрую світом.

Прагне серце до святинь,

Теж накритись літом.

Непроста життя дорога

В боротьбі за вічність.

Довга тут землі підлога...

Видно потойбічність?

Світло лине з висоти,

Темінь зла зника.

До добра тривкі мости...

Правда ця така!

14.03.2013

© Микола Микосовський

Душа лиш квітне у чеснотах...

Душа лиш квітне у чеснотах,

У щирих усмішках – добрі.

Із цим мандрує на висотах,

Де сяйво ранньої зорі.

Людиною не просто бути,

Не сіяти довкіл тривоги.

Тож не бажаймо зла отрути,

Спішім до щастя й перемоги!

12.03.2013

© Микола Микосовський

Жінка пияка

Страждає часто жінка пияка…

Минають дні земні як у туманах.

Така реальність вже її ляка –

Не бачить щастя в цих хитких «нірванах».

І як відчути радість від буття,

Якщо в оселі бійки, суперечки?

Тривожить чоловікове пиття…

Міцні гріха цього завжди вуздечки.

Важенний хрест несе, втрачає сили,

У Бога просить помочі в біді.

Можливо, ляже скорше до могили

І мрії там погаснуть молоді…

11.03.2013

© Микола Микосовський